Джек запитує — неодноразово — про типа, якого Рейлсбек бачив у коридорі.
— Синій халат, один капець — це все, що я знаю! — Дейл нарешті змушений запитати: — Господи, Джеку, яка різниця? Слухай, я маю закінчувати розмову.
— Дінь-дон, — відповідає Джек досить спокійно і перериває дзвінок.
Дейл завертає до оповитої туманом автостоянки. Він бачить Ерні Теріолта і байкера-пивовара на ім’я Док. Вони стоять біля запасного входу, розмовляють. Неначе дві хмаринки туману.
Після розмови з Джеком Дейлу було якось не по собі, неначе він (справжній йолоп) пропустив величезні підказки і безсумнівні свідчення. Але які підказки? Заради Христа,
Звук дуже добре поширюється в тумані, і на півдорозі до запасного входу Дейл чує, як заводяться двигуни мотоциклів внизу біля річки. Внизу, вздовж Нейлгауз-роу.
— Дейле, — каже Ерні.
Він киває, вітаючись, неначе це найзвичайніший вечір.
— Вітаю, шефе, — приєднується Док.
Він курить сигарети без фільтру, як здалось Дейлу, «Пел-Мел» або «Честерфілд».
— Перекрутивши цитату Містера Роджера, — веде далі Док, — можна сказати, це чудова ніч у районі, правда?
— Ви подзвонили їм, — каже Дейл, повертаючи голову в бік ревіння мотоциклів.
Дві пари фар, похитуючись, завертають до автостоянки. За кермом першого авто Дейл бачить Тома Лунда. Другий транспортний засіб, очевидно, особистий Денні Чеди. Війська знову зібралися. Нам залишається лише сподіватися, що цього разу пощастить уникнути якихось катастрофічних сюрпризів. Вони вже краще підготовлені. Цього разу карти в їхніх руках.
— Прямо не скажу, але спитаю, — каже Док, — якби вони були вашими друзями, то що б ви зробили?
— Те ж саме, чорт забирай, — каже Дейл і заходить досередини.
Генрі Лайден знову зручно вмощується на пасажирське сидіння пікапа «Рем». Сьогодні він одягнений в білу сорочку з відкритим коміром і сині хакі. Стрункий, неначе модель, сивіюче волосся зачесане назад. Хіба Сідні Картон міг мати кращий вигляд, коли йшов на гільйотину? Навіть в уяві Чарльза Діккенса.
— Генрі…