— Яку саме правду, Джудіт?
— Мої хлопчики сильно постраждали, — сказала Джудіт із надривом у голосі. — Не роби цю помилку, не муч їх іще більше.
Розділ 22
Розділ 22
Лілі у дворі гралася з дядьком Едді у квача, коли Майя повернула за ріг, пригальмувала й зупинилася на узбіччі. Мить вона просто сиділа й дивилася. З головного входу вийшла Алекса та приєдналася до веселощів. Вони з батьком удавали, що не можуть наздогнати Лілі, драматично падали на землю, не дотягуючись до неї, і навіть з відстані, навіть з піднятим склом у авто Майя чула, як Лілі сміється та верещить.
Гидко сентиментальне питання, яке надто все спрощує, але чи є у світі звук, радісніший за чистий дитячий сміх? Вона помітила іронію різниці між звуками: цим, який так рідко дзвенів у Майїних вухах, і тими, що ночами нещадно її переслідували, але далі розмірковувати про таке не було сенсу. Тож вона вивела авто знову на дорогу, почепила на обличчя усмішку й під’їхала до будинку Клер та Едді.
Майя коротенько просигналила й замахала рукою. Едді обернувся, його обличчя розпашіло від напруження, він теж махнув. Майя вийшла з машини. Алекса виструнчилася. Лілі не сподобалося, що Едді з Алексою зупинили гру, тож вона й далі плескала їх по ногах, щоб вони знову за нею побігли.
Алекса підійшла до тітки, обійняла її. Едді поцілував у щоку. Лілі схрестила руки й надулась.
— Я лишаюсь! — вимогливо заявила вона.
— Можемо погратися у квача вдома, — сказала їй мати.
Нічого дивного, що це Лілі не сподобалося.
Едді поклав руку Майї на плече.
— Маєш хвилинку? Хочу тобі показати одну річ, — він розвернувся до дочки. — Алексо, ти не проти подивитися за Лілі ще кілька хвилин?
— Звісно.
Лілі посміхнулася. Заходячи до будиноку за Едді, Майя знову почула сміх.
— Я перевірив записи по E-Z Pass Клер, — сказав він. — Наскільки я бачу, вона їздила до того Дуґласса двічі за один тиждень.
— Мене це не дивує, — сказала Майя.
— Я і думав, що не здивує, але може здивувати її маршрут після другого разу.
Едді роздрукував записи. Він передав їй листок і вказав на перший виділений розділ.
— За тиждень до вбивства, — вів далі, — Клер їздила в Лівінґстон. Бачиш, там відмічено час?