— Так, і що?

— Ти приїхала до мене. Засмучена, зла. Підозрювала мене в чомусь. Хотіла, щоб я довела, що справді купила камеру.

— Я пам’ятаю, — сказала Майя. — До чого тут Роббі?

— Він повернувся, — сказала Ейлін і по її щоках покотилися сльози. — Він стежив за мною.

— Овва, повільніше, Ейлін.

— Я отримала це електронкою, — вона полізла в сумочку, дістала пачку фотографій, простягнула подрузі. — Вони прийшли з анонімної скриньки. Відстежити неможливо. Але я знаю, це Роббі.

Майя продивлялася фото. Усі зроблені всередині будинку Ейлін. Перші три — з вітальні. На двох її діти, Кайл та Міссі, бавилися на канапі. На останній була Ейлін, спітніла, у спортивному бюстгальтері, зі склянкою холодної води в руці.

— Я тоді прийшла з тренування, — пояснила вона. — Нікого не було вдома, тож я зняла сорочку й кинула її в кошик для білизни внизу.

Майя відчувала, як всередині росте паніка, але голос її був спокійним.

— Кут, — сказала вона, передивляючись світлини з Ейлін та її дітьми. — Ці фото, вони зроблені прихованими камерами?

— Так.

Майя відчула важкість у шлунку.

— Поглянь на останню.

На фотографії Ейлін сиділа на канапі з чоловіком, якого Майя ніколи не бачила. Вони цілувалися.

— Це Бенджамін Баруш. Ми познайомилися на Match.com. То було третє побачення, я запросила його до себе. Діти спали нагорі, тож я навіть не вагалася. А сьогодні отримала всі ці знімки.

Чому Майя не подумала про це раніше?

— Тож хтось хакнув…

— Не хтось. Роббі. Це має бути Роббі.

— Гаразд, тож Роббі хакнув твої приховані камери?

Ейлін розплакалася.