Вона кивнула. 8:46 вечора.

— Тоді, якщо поглянути далі, о 9:32 вона виїхала на Парквей, а не на платну магістраль. Бачиш наступні кілька рядків?

— Так.

— Вона не поїхала додому, — сказав Едді, — натомість попрямувала на південь. На 129 з’їзді повернулася з Парквей на платну магістраль Нью-Джерсі й виїхала на 6 з'їзді.

Це було в самому низу сторінки. Майя знала, що шостий з’їзд вів до платної магістралі Пенсильванії.

— Що далі? — спитала вона.

— Ось тут. Вона поїхала на південь 476 федеральною трасою.

— До Філадельфії, — сказала Майя.

— Чи принаймні в її напрямку, — сказав Еллі.

Майя віддала йому папірці.

— У Клер були якісь причини бути там того дня?

— Жодної.

Вона не питала його про друзів, яких Клер могла там відвідати, чи про шопінг, чи про раптову можливість спасти їй на думку відвідати Зал Свободи.[40] Клер там була не з такою метою. Вона говорила з Томом Дуґлассом. Дізналася від нього те, що привело її до Філадельфії.

Майя заплющила очі.

— Не хотілося тупих жартів про Дзвін Свободи,[41] — сказав Едді, — але чи не час бити в усі дзвони?

Майя не мала вибору, тож довелося знову йому збрехати.

— Ні, — сказала вона. — Це поки нічого мені не говорить.

Насправді говорить, хоча й туманно.

Керолайн нагадала їй, що коли помер Ендрю, вони з Джо обоє ще вчились у школі. У приватній школі, якщо точніше. Елітній приватній школі для багатіїв під назвою Академія Франкліна Біддла.

Розташованій саме поблизу Філадельфії.