Черговий офіцер повідомив, що Стівен Кемп уже на шляху назад, до Мейну. З цим не виникло жодних проблем, та Кемп так і не заговорив. Фургон ретельно оглянули експерти з Массачусетської кримінально-технічної лабораторії. Жодних ознак того, що в салоні перебували жінка й дитина, виявлено не було. Зате в колесі знайшлася невелика «чарівна аптечка»: марихуана, кокаїн у пляшечці з-під анацину[84], три дози амілнітрату[85] і дві дози засобу для сексуального збудження під назвою «Чорна краса». Це був зручний гачок, щоб затримати містера Кемпа на деякий час.

— Цей «пінто», — промовив Мейсен, принісши їм із Таунсендом по чашці кави, — де ж цей клятий «пінто»?

Таунсенд похитав головою.

— Є якісь новини від Баннермена?

— Жодних.

— То зв’яжіться з ним. Скажіть, що я хочу, аби він був тут, коли привезуть Кемпа. Це його юрисдикція, і, думаю, він має вести допит. Принаймні формально.

Таунсенд повернувся через п’ять хвилин із розгубленим виглядом.

— Він не виходить на зв’язок, містере Мейсен. Диспетчер спробував викликати його по рації і каже, що, мабуть, у машині його немає.

— Він, трясця його матері, напевне, поїхав на каву до «Затишного куточка». Ну й біс із ним. Цей шериф поза грою.

Енді Мейсен припалив нову «Pall Mall», кашлянув і вишкірився до Таунсенда:

— Гадаю, ми можемо дати собі раду з цим Кемпом і без нього?

Таунсенд посміхнувся.

— О, гадаю, ми впораємося.

Мейсен кивнув.

— Ця справа набуває кепського повороту, містере Таунсенд, дуже кепського.

— Це недобре.

— Я вже починаю думати, чи не закопав їх Кемп у канаві при якійсь сільській дорозі між Касл-Роком і Твікінгемом.

Він знову посміхнувся.

— Але ми розколемо його, містере Таунсенд. Я вже мав справу з міцними горішками.

— Так, сер, — шанобливо відповів Таунсенд. Мейсену він вірив.