І раптом пролунав поважний, навіть холодний голос.
— Арно, це я. Зустрінемося вдома. Ситуація кепська. Я боюся.
І короткі гудки. Нарцис перевірив дату. 29 серпня, 20-та година 20 хвилин. Знову жінка, та цього разу іншої категорії. Ніяких «Ноно», ніякого загравання. «Арно». І замість грайливості прохання допомоги.
Той запис був остатній. Тобто перший у часі. Від 29 серпня. Корто казав йому: «Ми знайшли тебе наприкінці серпня, біля виїзду 42 з автостради А8. На повороті до Канн — Мужена…»
Він кілька разів послухав того записа. Саме ті слова змусили його востаннє вийти з дому. І не повернутися. Решта дзвінків волала в порожнечу. Ноно помер після зустрічі з тією жінкою. А дорогою до Канн став Нарцисом.
Може, та жінка мешкала в Каннах? Чи вони побачилися в Парижі? І потім він утік на Лазурний берег? Коли саме його спіткав напад амнезії — до чи після зустрічі? Ні, якби він не зустрівся з нею, то вона знову зателефонувала б і тут був би ще один запис. Вони таки побачилися. Але потім розлучилися назавжди.
Якщо тільки він не прийшов запізно…
Він глянув на екран. Номер був прихований. Йому не давало спокою ще одне запитання. Звісно ж, у Парижі він знав багатьох дівчат. Але де він знайомився з ними? Куди ходив на полювання?
Він ще сидів на ліжку, аж зиркнув у куток, де біля заскленої стіни стояв невеличкий сполірований стіл, що скидався на бюрко нотаріуса початку ХХ століття, а на ньому стояв комп’ютер марки «Макінтош». Він раптом збагнув, що це і є
Він сів за столом і, поки комп’ютер завантажував операційну програму, сіпнув шворку товстої штори, щоб сонячні блищики не заважали дивитися на екран. І вмить усвідомив, що той порух він повторював уже тисячі разів.
Комп’ютер загурчав і став вимагати пароля. Нарцис рішуче написав: «NONO». Програма відповіла, що в паролі має бути не менше шести символів. Він надрукував: «NONONO». На думку спала давня пісня Лу Ріда: «And I said no, no, no / oh Lady Day…»[44] Аж ось відбулося з’єднання з мережею. Нарцис клацнув на Сафарі і проглянув перелік останніх сторінок.
І вмить опинився в іншому світі. У світі мережі версії 2.0. У світі соціальних мереж. Сторінок для знайомств. Віртуальних лабіринтів. Упродовж останніх тижнів він не вилазив із мережі, знайомився, спілкувався в чатах і обмінювався повідомленнями… Одна за одною мигтіли іконки: Фейсбук, Твітер, Зоомінфо, 123піпл, Метік, Бадоо, Матч.ком.
Ноно полював на здобич і пропонував себе, він був і мисливцем, і заразом дичиною. Видно було, що він цілими ночами сидів у мережі й залежно від характеру співрозмовниць провадив то іронічні, то поважні розмови, заводив то приязні, то грайливі балачки.