Залишалися повідомлення в його автовідповідачі. Він міг зателефонувати цим дівчатам, зустрітися, побалакати з ними. Ану ж бо він зрозуміє,
Його цікавила тільки одна жінка. Та, що телефонувала 29 серпня.
«Арно, це я. Зустрінемося вдома…»
Йому доведеться розпочинати все наново. Піти на вечірки Sasha.com. Знову пройти шляхом своєї тіні. Збагнути, що шукав його двійник, і провадити його пошуки далі…
Учора вночі він лишив на форумі повідомлення. Він перевірив пошту. Увечері його запрошували на датинг[48] до «Піткерна», бару в кварталі Маре. Навряд щоб учасники знали, що таке «Піткерн», але він таки знав: острів у Тихому океані, де жили бунтівники з «Баунті». І сьогодні там існує колонія, що її члени вважають себе їхніми нащадками. Він уже уявляв собі острівну, тропічну атмосферу тієї місцини…
Ванна. Ніс наче гоївся. Набряк трохи стух. Рани взялися струпами. І все ж таки він не годиться в залицяльники. Нехай уже, та ці пошуки будуть гламурніші, якщо порівняти їх із колишніми порпаннями в самому собі. Після нетяг і дурнуватих мистців тепер він матиме справу з самотніми жінками.
Він намагався жартувати, дивитися на речі простіше, та зараз йому згадалося вбивство Жана-П’єра Корто, стрілянина на вулиці Монталамбер, оті страшенні удари об умивальницю, коли він трощив собі носа…
Він спустився вниз і зварив каву. Десята ранку. З філіжанкою в руках він узяв пошту, яку лишив на кухонному столі, й умостився на дивані у вітальні. Відклав убік рекламні проспекти та інший непотріб і взявся до офіційних листів. Особливої тривоги його відсутність ні в кого не викликала. Банк надсилав йому виписку з поточного рахунку. Домовласники нагадували, що пора заплатити за хату, 2200 євро за кожен місяць, утім, не надто наполягаючи. І ще він не сплатив страхові внески. За все інше кошти списувалися просто з банківського рахунку, який був таки чималенький.
Якщо судити з останньої виписки, на його рахунку було 23 000 євро. Значна сума. Понишпоривши у майстерні, він знайшов попередні виписки. Той рахунок він відкрив у травні в БКГШ[49]. І відтоді сума суттєво не мінялася. А Шаплен ніяких переказів не отримував і чеків не депонував. То звідки ж грошенята? Певне, він сам клав на рахунок готівку. 2000 євро, 3000 євро, 1700 євро, 4200 євро… Хоч що він там робив, платили йому готівкою неофіційно.
А чи не джиґун він часом, подумав собі Нарцис. Та з тону повідомлень, з того, як поводилися з ним співрозмовниці, видно було, що про платні послуги й мови не могло бути. Одне було зрозуміло: він не рекламний дизайнер і взагалі не мистець. Оцей його кульман, оця робітня — все це декорації, як ото ті коробки, що були у Фрера в хаті. Ким же він був насправді? Чим заробляв собі на хліб?