— Якось не віриться, що ви так легко змирилися з цим, — наполягав він.
Вона підійшла до нього й лагідно розгорнула лацкани його піджака.
— Ти подобаєшся мені, хлопчино. Тож послухайся моєї поради: йди собі. Існує один спосіб уникнути неприємностей. Не накликати їх на себе.
Вона провела його до дверей. Прийняттю край. Піфія сказала своє слово.
На порозі Шаплен ризикнув поставити останнє запитання.
— А слово «Метис» каже вам щось?
Знов усмішка. Поблажливість обернулася ніжністю. Він здогадався, як орудує Софі своїми вихованками. За допомогою материнської ласки, що гуртувала їх надійніше, ніж будь-які погрози. У довколишньому світі було насильство, холод і жорстокість. А вона була поруч і захищала своїх дівчат.
— Я так довго провадила це діло, бо мене прикривали.
— Хто?
— Ті, хто може прикривати.
— Не втямлю.
— Тим ліпше. Але ця система двобічна. Вони прикривають мене, а я їх. Утямив?
Він подумав про пані Клод у стилі рахат-лукум.
— Ви хочете сказати, що «Метис» має якийсь стосунок до влади?
Вона поцілувала свого вказівного пальця і притулила його до Шапленових вуст. Софі вже зачиняла двері, аж він перепинив її.
— У Саші бувала не тільки Медіна. Може, ще когось згадаєте?
Вона замислилася і прошепотіла:
— Лейла. Марокканка. Гадаю, вона й далі коїть цю дурню.