— Робота в мене була така. Та передовсім я її використовував для своїх дослідів.

У Кубели аж серце впало.

— Яких іще дослідів?

— Я типове породження 70-х. Покоління психотропних препаратів, антипсихіатрії, відкриття притулків для хворих на голову… Тоді вважали, що хімія — майбутнє психіатрії. Усе будуть лікувати пігулками! Одночасно з працею психіатра я заснував дослідницьку лабораторію. Нічого надзвичайного. У мене не було коштів. І все ж таки я майже випадково відкрив дію одного препарату. Попередника ДКР97, який мені пощастило синтезувати.

— Що це?

— Препарат протоколу «Мотрійка».

— Що ним лікували за тієї пори?

— Нічого. Він тільки сприяв зміні настроїв, імпульсів… Щось на кшталт підсилювача біполярності.

— Ти вводив його Францишці?

— Не їй. Її зародкам.

Ось яке було підґрунтя цієї історії. Близнюки з такими різними темпераментами вже брали участь в експерименті. Вони стали чернетками майбутніх дослідів.

— Результати були разючі. Я й зараз не в змозі пояснити, у чім тут річ. Препарат не міняв генетичного набору ембріонів, та вже у внутрішньоматковому періоді вплинув на їхню поведінку. Практично всі негативні наслідки зосередилися в одному з них. Ворожий, неспокійний, агресивний, він намагався вбити свого брата.

Кубела був ошелешений.

— Я волів би зберегти обох дітлахів, та фізично такої можливості не було. Гінекологи запропонували батькам вибір: врятувати чи дужчу, чи слабшу дитину. Францишка, звісно ж, обрала слабшу. Тебе. Вона вважала тебе янголом, невинною душею. Цілковита дурня. Ти був тільки одним зі складників мого експерименту.

Невиразне полегшення: то він таки світлий близнюк.

— Відтоді твій розвиток мене не цікавив. Я припинив ін’єкції. Помістив Францишку до закладу, де консультував. Минули роки. Я знову зустрівся з Анджеєм, і він розповів мені, що тебе непокоять марення та незрозумілі вияви агресії. Я побалакав із тобою і збагнув, що темний близнюк і далі живе в тобі. Те, що поділив мій препарат, твоя психіка знову з’єднала. У тому самому розумі!

— Ти лікував мене?

— Навіщо? Ти ні на що не хворів. Ти був логічним продовженням мого експерименту. Лихо було в тому, що тебе рятував твій сильний характер. Ти зумів зберегти примару брата в глибинах підсвідомості.

Кубела спробував глянути на ситуацію з божевільного погляду Туанена.