«Я прозиваю її Еврідікою». Йому і справді випала роль Орфея. Він умить пригадав історію музи´ки та його дружини, що загинула від укусу гадюки. Орфей зі своєю лірою переправився через Стікс, зачарував Цербера й умовив Аїда, володаря підземного світу, відпустити Еврідіку. Бог погодився, та за одної умови: повертаючись, Орфей буде йти попереду Еврідіки й жодного разу не озирнеться.

Кінець знають усі. Біля самісінького виходу з царства мерців Орфей не витримав і обернувся. Еврідіка йшла за ним, та було пізно. Герой не дотримався клятви. Його кохана назавжди зникла в пеклі.

— А ти?

— Якщо дотримаєшся слова, я зникну.

— То тут усе і скінчиться?

— Для мене скінчиться. А ти впораєшся зі своїми справами у смертному світі.

Нахилившись, Туанен узяв долі грубу теку, герметично запаковану в пластик.

— Твоє страхування на майбутнє. Витяги з програми «Мотрійка». Дати. Жертви. Препарати. Відповідальні.

— Поліція замне цю справу.

— А певно! Та медіа вхопляться за неї. Тільки не розголошуй ті відомості. Просто дай знати «Метисові», що докази в тебе. І що зберігаються вони в надійному місці.

— А твої убивства?

— У цій теці є і мої зізнання.

— Ніхто їм не повірить.

— Я навів там декотрі подробиці, що відомі лише поліції й убивці. І додав документи, що підтверджують, де і як я роздобув матеріали для кожної інсценізації. І там вказано потаємне місце, де я заховав дагеротипи.

— Як-як?

— Анаїс пояснить тобі. Якщо вціліє, звісно, тобто якщо ти гратимеш за правилами.

Кубела похитав головою.

— Від самого початку цієї халепи мене переслідували двоє вбивць. Врешті я їх упорав, та на їхнє місце прийдуть інші.

— Повір, усе владнається.