— Ти й справді хочеш терпіти мої розмови про весілля довше? Я можу розтягнути все на рік, якщо хочеш.

Він розсміявся.

— Ні, дякую.

Їй було приємно продовжувати:

— А ще я знайшла місце. Якщо хочеш, ми можемо почати розсилати запрошення.

— Так, — сумно промовив він.

— Що сталося?

— Ну, ти ж знаєш, батьки розлучаються. Уся ця історія з мамою… Я ще навіть не сказав їй, що ми заручилися.

— Можливо, нам варто піти ще далі, — бадьоро сказала вона, — одружитися десь на пляжі.

— Це б уберегло нас від багатьох суперечок. Швидко, легко, лише ми двоє.

Їй перехопило подих. Тієї миті вона не думала, що він сприйме все всерйоз, але насправді це була фантастична ідея.

— Знаєш, я думаю, ми можемо влаштувати все за кілька тижнів.

— Справді? Звучить чудово.

— Ти зможеш узяти вихідні?

Він засміявся.

— Ти серйозно?

Черрі скривилася.

— А ти ні?

— Ну, не знаю… Я мав на увазі, що ми хочемо, щоб там була родина, друзі, адже так?

Черрі встала з його колін.