— Я подзвоню їй.

— Ні.

— Але мені потрібно…

— Лауро, вона не хоче з тобою говорити. І будь із ким. Вона пішла.

— Що?

— Нам потрібно звільнити всіх.

У дверях з’явилася Віллоу з кавою, але Лаура розлючено вказала їй піти, і дівчина зникла за дверима.

— Зачекай-но… Вона не може просто піти із серіалу!

— Ми можемо позиватися до неї, але думаю, що через отриманий пакунок із погрозою в неї на руках опиняться всі козирі.

— Ми знайдемо заміну.

— Кого? Ти ж знаєш, що проблема в гонорарах акторам. Американці на це не підуть.

— Тож ти скасовуєш серіал?

— Лауро, у нас немає акторки на головну роль. У нас немає серіалу.

Вона почала панікувати.

— Ти повинна дозволити мені поговорити з нею. Я подзвоню їй зараз.

— Вона не відповість, вимкнула телефон. Думає, що в когось може бути її номер… — Елісон затихла, і в повітрі зависла важка тиша.

— Елісон, ти ж знаєш, що я тут ні до чого.

— Звісно, але це не має значення. Хтось відправив їй той пакунок. Ти знаєш, хто то міг бути?

Вона подумала про те, щоб збрехати, але, зважаючи на збитки, зрозуміла, що мусить дати досить вагомі пояснення.

— Це призначалося не Джулі. Гадаю, що це могло бути… мені. Це дівчина, дурне дівчисько, яке оголосило мені вигадану вендету.