У Сан-Дієґо Боб Гоуп виступив перед хлопцями, що вирушали до В’єтнаму. «Я хотів послати з вами Бінга, — сказав Боб, — але цей паскудник, що любить смалити люльку, видалив свій номер з довідника». Хлопці аж зайшлися з реготу.

На радіо панували «Містеріанз». Їхня пісня «96 сліз» стала бомбезним хітом. Єдиним за всю їхню кар’єру до і після.

У Гонолулу гавайські танцівниці гула-гула вітали президента Джонсона.

В ООН генеральний секретар У Тан благав американського представника Артура Ґолдберґа хоча б тимчасово припинити бомбардування Північного В’єтнаму. Артур Ґолдберґ зв’язався з Великим Білим Батьком на Гаваях, щоб передати йому прохання У Тана. Великий Білий Батько, напевно, ще не знявши з шиї вінок лей, відповів: «У жодному разі. Ми не припинимо, доки не припинить В’єтконг, а доти нехай проливають своїх дев’яносто шість сліз. Це як мінімум». Джонсон коротко і незграбно станцював шимі з танцівницями гула-гула: пригадую, що бачив це в програмі Гантлі та Брінклі й подумав, що він танцює, як усі білі, яких я знав… а знав я, до речі, лише білих. Поліція розігнала марш миру в Грінвіч-Віллідж. Демонстранти не мали дозволу, пояснили правоохоронці. У Сан-Франциско проти учасників антивоєнного мітингу, що несли на палицях пластикові черепи і розфарбували обличчя набіло, неначе група мімів, був застосований сльозогінний газ. У Денвері полісмени зірвали тисячі плакатів із закликами на антивоєнну демонстрацію в парку Чатаква у Боулдері. Поліція відкопала норму закону, що забороняє такі оголошення. Ця норма, за словами начальника поліції, не забороняє розвішувати афіші фільмів, запрошення на розпродаж старого одягу, танцювальні вечори «Асоціації ветеранів», а також оголошення з обіцянкою винагороди за розшук зниклих домашніх улюбленців. Ті оголошення, пояснив начальник, що були неполітичного характеру.

У нашому маленькому кампусі біля східного крила, де представники «Коулмен кемікалз» проводили інтерв’ю щодо прийняття на роботу, теж відбулася демонстрація. «Коулмен», як і «Доу», виробляла напалм. Крім того, «Коулмен», як виявилося, виробляла «Агент оранж», а також ботулінову речовину та антракс, хоча ніхто про це не знав, поки компанія не збанкрутувала в 1980-му. Університетська газета розмістила маленьке фото, на якому протестувальників виводили геть. На дещо більшому фото було видно, як університетський полісмен відтягує від дверей східного крила одного протестувальника, а другий коп стоїть поряд із милицями. Зазначеним протестувальником був, звичайно ж, Стоук Джонз у шинелі з горобиним слідом на спині. Я впевнений, що копи поводилися з ним чемно — на той час учасники протестів проти війни були швидше новинкою, аніж неприємністю — та все одно поєднання кремезного полісмена і напівпаралізованого хлопця на світлині викликало моторошне відчуття. Я багато разів згадував цю фотографію між 1968 і 1971 роками, коли, кажучи словами Боба Ділана, «гра стала грубою». На найбільшому фото номера, єдиному, що зайняло всю шпальту, були зображені члени РОТК у формі, що маршують по залитому сонцем футбольному полю перед численними глядачами. «НАВЧАННЯ ЗІБРАЛИ РЕКОРДНИЙ НАТОВП», стояло в заголовку.