Шерон знає… що, власне, знає Шерон? Дещо точно. Але скільки, він сказати не може. У всякому разі, досить, щоб придбати дощик; досить, щоб сказати, що він виглядає дуже гарно в костюмі від Пола Стюарта і синій краватці «Сулка»; досить, щоб побажати йому гарного дня і нагадати про яєчний коктейль. Цього досить. У світі Віллі все прекрасно, за винятком Джаспера Вілока. Що робити з Джаспером Вілоком?

«Може, треба якось увечері за тобою постежити, — шепоче Вілок йому у вухо, поки Віллі перекладає обважнілий саквояж з руки в руку. Ниють уже обидва плеча, і він буде радий, коли дістанеться до своєї будівлі. — Подивитися, що ти робитимеш. На кого перетворишся».

Що конкретно йому робити з Джаспером, поліційним чарівником-смурфом? Що можна зробити?

Він не знає.

17:15

17:15

Хлопчина-жебрак у брудній червоній куртці давно пішов, а його місце зайняв ще один вуличний Санта. Віллі легко впізнає молодого пузаня, що опускає долар у горщик Санти.

— Гей, Ральфе! — гукає він.

Ральф Вільямсон обертається, впізнає Віллі і його обличчя починає сяяти. Він підносить руку в рукавиці. Снігопад дужчає. Оточений яскравими ліхтарями, поруч з Санта-Клаусом Ральф виглядає, як центральна фігура на різдвяній листівці. А можливо, як Боб Кречіт нашого часу.

— Здоров, Віллі! Як справи?

— Як на пожежу, — відповідає Віллі, підходячи до Ральфа з веселою усмішкою. Крекнувши, ставить саквояж на землю, нишпорить у кишені штанів, шукаючи зеленого для горщика Санти. Ймовірно, ще один пройдисвіт, а його капелюх — проїдений міллю шматок лайна. Ну то й що?

— Що в тебе там? — питає Ральф, скосивши очі на саквояж Віллі і мнучи шалик. — Гримить так, неначе ти розбив якомусь малому скарбничку-свинку.

— Та де, просто нагрівальні спіралі, — каже Віллі. — Їх там до біса, штук із тисячу.

— Працюєш аж до самого Різдва?

— Ага, — каже він, і тут йому в голові сяйнула ідея щодо Вілока. Спалах, був — і нема. Та все одно є з чого починати. — До самого Різдва. Знаєш, для безбожних спокою немає.

Широке, симпатичне обличчя Ральфа кривиться в посмішці.

— Сумніваюся, що ти такий вже безбожний.

Віллі посміхається у відповідь.

— Ти й гадки не маєш, Ральфе, яке зло таїться в серці ремонтника опалення і вентиляцій. А от після Різдва, певно, перепочину кілька днів. Думаю, треба було б.

— Поїдеш на південь? Може, до Флориди?