— Маю гарні новини, — сказав Голов.

Він налив ще один келих вина і сів біля неї на маленькому вельветовому дивані. З кишені куртки дістав довгасту коробочку і поставив її на стіл. Він відкрив коробку й показав їй елегантну ручку, що лежала на підставці з блідо-блакитного шовку. Це була «Montblanc Etoile», з чорним корпусом у формі пісочного годинника, блискучим ковпачком кремового кольору й фірмовою білою зірочкою «Montblanc», інкрустованою на кінчику. На краю тримача для кишені містилась бездоганна перлина акоя. Буше потягнулася до ручки, сказавши:

— Яка краса.

Голов м’яко перепинив її, затримавши за зап’ястя й відвівши руку.

— Ця ручка дуже гарна, — сказала ЛЕБІДЬ. — Але я просила щось, що я зможу випити — пігулку.

— Немає ніяких пігулок, — дещо грубувато відказав Голов. — Ми погодились на ваше доволі неочікуване прохання, і це саме та річ, яку ми вам дамо.

Він підняв ручку й узявся кінчиками пальців за перлину.

— Треба міцно взятися за перлину, — сказав він. — І потягнути плавно, але сильно…

Зненацька перлина від’єдналася. Вона кріпилася до кінця голки довжиною в дюйм, що висковзнула з каналу зі спіднього боку тримача. Голка була кольору обпаленої міді, начебто її потримали над вогнем. Голов застромив голку назад до сховку в тримачі й міцно притиснув перлину, доки не клацнуло.

— Що це? — спитала Буше. — Я просила щось просте.

— Тихенько, я зараз усе поясню, — відрізав Голов.

У нього виникла дика фантазія дістати голку і встромити її в шию ЛЕБЕДЮ. Він вгамував себе.

— Ця голка вкрита природною сполукою. Вам потрібно лише якось пошкодити шкіру — дряпнути будь-де — й ефект буде негайний. За десять секунд. — Він звів руку, щоб зупинити її. — Ця річ куди ефективніша за пігулку. Будь ласка, забудьте те, що ви бачили у фільмах. Пігулка може втратити свою ефективність із плином часу; а з цим немає жодних проблем. — Він дав ручку Буше. — Тепер ви спробуйте дістати голку, — сказав він, ще раз поклавши руку їй на зап’ясток, — але дуже повільно й обережно.

Руки Буше злегка затремтіли, коли вона взяла ручку, зважила у руці, а тоді повільно, але рішуче потягнула за перлину, витягуючи її з затискача. Крихітна голочка тьмяно блищала, її загроза якимось чином акцентуалізувалася. Буше обачно вклала голку в сховок, притиснула і замкнула перлину. Повернулася до Голова, дещо стримано:

— Дякую вам, Анатолію.

Причепила «Montblanc» до спіднього боку блузи, між ґудзиками, і залпом допила залишки вина.

Напруженість моменту минула, її погляд пробігся кімнатою, зупинився на ліжку з балдахіном, а тоді перейшов на Голова.