Ралф замовк і подивився на Голлі. Вона відвернула погляд і піднесла кухлик до обличчя, мов затулялася. Ралф пригадав події минулого вечора, як ця жінка мовби набиралася духу для кожного рукостискання. Йому спало на думку, що Голлі важко давалася більшість світських жестів і взаємодій. І попри те вона була здатна на дивовижні вчинки.
— Я почитав про вас учора ввечері. Алек Пеллі правду казав. У вас неабияке резюме.
Голлі нічого не відповіла.
— Окрім того, що ви не дали тому хлопу Гартсфілду підірвати купу дітлахів, ви з вашим партнером, містером Годжесом…
—
Ралф кивнув.
— Окрім того, ви з детективом Годжесом врятували дівчинку, яку викрав божевільний на ім’я Морріс Белламі. Під час операції порятунку самого Белламі було вбито. Ви також були залучені до перестрілки з лікарем, що розуму рішився й убив свою дружину, а минулого року ви вийшли на зграю хлопців, які викрадали собак рідкісних порід, а тоді вимагали у власників викуп чи продавали тварин комусь іншому, якщо ті відмовлялися платити. Тож ви не жартували, коли казали, що ваша агенція займається також пошуком домашніх улюбленців.
Голлі знову зашарілася, від коміра й аж до чола. Було абсолютно ясно, що від переліку минулих звитяг їй не те що некомфортно, а навіть болісно.
— Це в основному заслуга Білла Годжеса.
— Але не собакокради. Він помер за рік до тієї справи.
— Так, але тоді зі мною вже був Піт Гантлі. Колишній
— Тобто замість мене?
Голлі не відповіла. І це
— Він би повірив у перевертня
— О так, — без вагань мовила Голлі. — Бо він… і я… і наш друг Джером Робінсон, який був із нами… наша перевага в певному досвіді, якого немає у вас. Хоч і ви можете його набути — залежно від того, як минуть кілька наступних днів. Можете набути навіть до того, як сьогодні сонце сяде.
— Можна мені до вас приєднатися?