Джеку поліпшало, він навіть зголоднів — уперше відтоді, як з-за шторки показалась ота татуйована рука, тож він повернувся до вантажівки і ще раз порився в бардачку. Врешті Джек докопався до пачки крекерів з арахісовим маслом і півзгортка антациду «Тамз». Не сніданок чемпіонів, але краще, ніж нічого. Джек подався стежкою, наминаючи «Набзи» й несучи «Вінні» у лівій руці. Пасок був, та якщо перекинути гвинтівку через плече, натиратиме шию. Може, навіть до крові. Кишені, важкі від набоїв, перекочувалися та бились об ноги.

Він зупинився біля вицвілого вказівника з індіанцем (старим вождем Ва-ху, який виголошував, що Керолін Аллен смоктала його червоний хер), і йому сяйнула ще одна думка. Якщо хтось під’їде побічною дорогою до туристичних будинків, то побачить його «рем», який стоїть біля сараю. І щось запідозрить. Джек хотів було піти його переставити, а потім вирішив, що дарма непокоїться. Якщо докучники приїдуть, то припаркуються біля головного входу. Щойно вони вийдуть роззирнутися, він відкриє вогонь зі своєї снайперської позиції на верхівці пагорба, і поки вони збагнуть, що відбувається, вкладе двох або навіть трьох. Решта розбіжаться, як курчата під час грози. Він їх поцілить, докучники й поховатися не встигнуть. Не варто хвилюватися, що вони там побачать біля туристичних хатинок, бо містер Присуду-не-маю і його друзі з парковки нікуди не виберуться.

  3

У цій темряві, бодай і з ліхтариком, підніматися на пагорб було небезпечно, і Джек не поспішав. До всіх проблем йому ще тільки бракувало впасти й щось собі зламати. Коли він дістався свого оглядового майданчика, на небо вже просотувалися перші нерішучі промені. Джек присвітив ліхтариком на вила, які він тут учора залишив, потягнувся до них і раптом відсахнувся. Він сподівався, що то не якесь зловісне знамення прийдешнього дня, але ситуація була по-своєму іронічна, і навіть за теперішніх обставин Джек оцінив гумор.

Він приніс вила, щоб боронитися від змій, і зараз одна така лежала біля й частково на інструменті. Гримучник, і немаленький, справжній монстр. Джек не міг його пристрелити, куля тільки поранила б це кляте створіння, і тоді змія напевно на нього накинеться, а на ногах лише кросівки, бо він полінувався купити в Тіппіті чоботи. Також — потенційний рикошет, що може серйозно його поранити.

Він узяв гвинтівку за кінець руків’я й повільно посунув дулом уперед, скільки дотягувався. Підчепив дрімотного гримучника і високо підкинув його через плече, поки той не встиг уповзти. Огидний виплодок приземлився на стежку футів за двадцять, згорнувся й затріскотів — наче на землю намистини просипалися. Джек схопив вила, ступив уперед і пристрахнув. Гримучник ковзнув у щілину між двома валунами й пропав.