Ралф сів біля них, поклав лікті на коліна, а підборіддя впер у груди. Невже він винен і в цих смертях? Мабуть, почасти, бо ланцюжок подій неодмінно повертався до того катастрофічно нерозумного публічного арешту Террі Мейтленда. Але, попри виснаження, Ралф розумів, що не несе відповідальності за геть усе, що сталося.

«Нам повірять, — сказала Голлі. — І ви обидва знаєте чому».

Ралф знав. Повірять навіть у неструнку історію, бо сліди не можуть просто так обриватися, а черв’яки не можуть повилуплюватися в стиглій канталупі з абсолютно неушкодженою шкіркою. Повірять, тому що прийняти будь-яке інше пояснення — це поставити під сумнів саму реальність. Нікуди від цієї іронії не втечеш: те, що захищало чужинця протягом його довгого життя вбивці, тепер захистить їх.

«Всесвіту краю немає», — подумав Ралф і в затінку сувенірної крамниці став чекати приїзду пожежних автівок.

  25

Виструнчившись і поклавши руки на кермо «на другій і десятій годині», Голлі їхала до Болтонів і прислухалася до телефонних розмов Юна. Білл Семюелз ужахнувся, що Гові Ґолд та Алек Пеллі померли, але Юн відітнув усі його запитання. Час для запитань і відповідей знайдеться пізніше, але не зараз. Семюелз мусив удруге поговорити з усіма свідками, яких уже опитували у справі, і почати треба з Віллов Рейнвотер. Мусив прямо сказати, що виникли серйозні запитання щодо особи того чоловіка, якого вона відвозила зі стрип-клубу до вокзалу в Даброу. Чи вона так само певна, що та людина була Террі Мейтлендом?

— Намагайтеся запитувати так, щоб посіяти сумнів, — сказав Юн. — Зможете?

— Звісна річ, — відповів Семюелз. — Я п’ять останніх років цим і займаюсь, у присутності присяжних. І, враховуючи свідчення міз Рейнвотер, сумніви в неї вже були. І в інших свідків також, особливо відтоді, як спливла та плівка з Террі на конференції в Кеп-Сіті. Тільки на ютюбі півмільйона переглядів. А тепер розкажи мені про Гові й Алека.

— Потім. Часу замало, містере Семюелз. Поговоріть зі свідками, починаючи з Рейнвотер. І ще дещо, про зустріч, яка відбулася два дні тому. Це muy importante [269], тож слухайте уважно.

Семюелз вислухав, Семюелз погодився, і Юн перейшов до Джинні Андерсон. Ця розмова вийшла довшою, бо жінка потребувала, та й заслуговувала на більш детальний звіт. Коли він закінчив, Джинні плакала, проте здебільшого, мабуть, від полегшення. Який жах, що двоє людей померли, що сам Юн був поранений, але з її чоловіком, із батьком її сина, усе було гаразд. Юн розповів, що їй слід робити, і Джинні погодилась одразу все виконати.