Доларгайд приніс їй води. Реба обійняла його в пітьмі. Коли вона знову заснула, він прийняв її руку зі свого великого татуювання й поклав собі на обличчя.

Над ранок він уже міцно спав.

Реба Макклейн прокинулася о дев’ятій і почула його розмірене дихання. Ліниво потяглася на широкому ліжку. Доларгайд не поворухнувся. Вона подумки повторила план будинку, чергування килимів і голої підлоги, напрямок, у якому цокав годинник. Коли все пригадала, то тихо підвелася й пішла шукати ванну.

Вона довго приймала душ, повернулася, а Доларгайд так само спав. На підлозі валялися порвані трусики. Реба намацала їх ногою і запхала в сумочку. Натягнула через голову бавовняну сукню, підібрала тростину й пішла надвір.

Він розповів їй, що подвір’я велике й рівне, оточене недоглянутим живоплотом, проте спершу Реба поводилася сторожко.

Ранковий вітер був прохолодним, сонце – теплим. Вона стояла у подвір’ї й дозволяла вітру пропускати сухі плоди бузини крізь її пальці. Вітер забирався в згортки її тіла, свіжі після душу. Реба підняла до нього руки, і вітер похолодив під грудьми, руками, між ногами. Поруч пролетіли бджоли. Вона їх не боялася, тож і вони її не чіпали.

Доларгайд прокинувся і якусь мить не міг дійти до тями, бо перебував не в себе нагорі. Жовті очі широко розчахнулись – він згадав. По-совиному повернув голову до другої подушки. Нікого.

Чи блукає вона будинком? На що вона може натрапити? Або чи сталося щось уночі? Після чого доведеться прибирати. Його запідозрять. Певно, доведеться тікати.

Він зазирнув у ванну кімнату, на кухню. У підвал, де стояв другий інвалідний візок. Горішній поверх. Йому не хотілося йти нагору. Але подивитися треба. Татуювання вигиналося, поки він здіймався сходами. Дракон на картині в спальні палив його поглядом. Доларгайд не міг лишатися в одній кімнаті з Драконом.

З вікна на другому поверсі він помітив у подвір’ї Ребу.

– ФРЕНСІСЕ.

Він знав, що голос лунає з його кімнати. Він знав, що це голос Дракона. Ця нова двоїстість із Драконом дезорієнтувала його. Уперше він відчув це роздвоєння, коли поклав руку на серце Реби.

Раніше Дракон ніколи до нього не говорив. І це було страшно.

– ФРЕНСІСЕ, ЙДИ СЮДИ.

Він спробував заглушити голос, що кликав і кликав його, поки він біг униз сходами.

Що вона могла знайти? У склянці торохтіли бабусині зуби, але він відставив їх подалі, коли приніс Ребі води. Побачити вона нічого не могла.

Запис із Фредді. Касета стояла в диктофоні у вітальні. Він перевірив. Плівку було перемотано на початок. Доларгайд не пам’ятав, чи перемотував її після того, як програв цей запис телефоном «Базікалу».