– А тобі що до цього?
– Повиривав заради свого хлопця, хрін зогнилий?
Доларгайд стояв надто близько.
– Відійди від мене, чорт забирай.
Тихо:
– Свиня. Ідіот. Покидьок. Дурень.
Помахом однієї руки Доларгайд штовхнув його на фургон. Оливна каністра з наконечником заторохкотіла по асфальту.
Доларгайд підняв каністру.
– Не біжи. Я все одно тебе піймаю.
Він дістав із каністри наконечник і поглянув на гостре жало.
Оператор зблід. В обличчі Доларгайда було щось таке, чого він ніколи й ніде до цього не бачив.
На одну почервонілу мить Доларгайд побачив, як наконечник входить у груди чоловіка й випускає кров із серця. Потім побачив у вітровому склі обличчя Реби. Вона хитала головою, щось говорила. Вона намагалася знайти ручку, щоб опустити шибку.
– Тобі колись ламали кістки, сракоокий?
Оператор хутко захитав головою.
– Слухайте, я не хотів нікого образити. Богом клянуся.
Доларгайд підніс кривулястий металевий наконечник до обличчя чоловіка. Тримав його обома руками, і м’язи на грудях напнулися, коли він зігнув його навпіл. Відтягнув пояс чоловікові та вкинув наконечник йому в штани.
– Тримай свої свинячі очі при собі.
Доларгайд засунув у нагрудну кишеню оператора гроші за пальне.
– А тепер біжи, – додав він. – Але я будь-якої миті можу тебе піймати.