Він стояв з іншого боку перила за ґанком, поклавши руки на половиці і, схоже, не хотів підходити ближче до будинку. Вона його не звинувачувала. Лола заскиглила, коли Алекс обмацувала їй задні лапи.

— Вона втратила трохи крові. Куля, як видається, прошила їй ліву задню лапу. Не збагну, чи вразила кістку, але куля, безперечно, пройшла навиліт. Їй поталанило.

Він простягнув руку крізь планки, щоб потерти Лолу за носа.

— Бідолашна.

— Речі в багажнику джипа, мабуть, у цілковитому безладі. Я піду пошукаю аптечку. Дивись, щоб вона була спокійна, добре?

— Звісно.

Ейнштейн знову поплівся слідом за Алекс до авта, достоту як супроводжував її до ґанку. Вона дивувалась, як мовчазна підтримка за спиною давала їй відчуття спокою, попри всі свідчення протилежного, що оточують її.

Щойно вона відкрила багажник джипа, нетерплячий Хан майже збив її з ніг. Вона відскочила вбік саме вчасно, аби він не стрибнув на неї. Мабуть, багажне відділення було для нього затісним, хоча для неї, коли вона залізла всередину, місця було вдосталь.

Зброя та боєприпаси були безладно розкидані, вона ставала коліньми на розсипані кулі. У неї бракувало часу, щоб усе дізнатись, оскільки їхню з Ектором розмову обірвали; вона не мала змоги поставити останнє, життєво важливе запитання. Що буде, коли роботу буде виконано? Хто чекав на дзвінок і коли? Зрештою, де на нього чекав третій будинок? Хіба що Ектор зателефонував дорогою від першого до другого будинку.

Чи зателефонував він своєму менеджеру й розповів, яку адресу відпрацьовано, а за якою він прямує? Чи він зрозумів, що дзвінок запізнюється?

Вона знайшла спортивну сумку, у якій лежала її аптечка. Вона нічого не могла вдіяти, окрім як хутко рухатись та приймати правильні рішення. Єдина проблема в тому, що вона досі й гадки не має, у чому ці правильні рішення полягають.

— Добре, — видихнула вона, коли вони з Ейнштейном повернулися до місця, де лежала Лола.

Схилившись над лапами собаки, Алекс швидко збагнула, що дуже темно, аби вона могла розгледіти, що робить.

— Треба, щоб ти підігнав джипа й посвітив мені, — звернулась вона до Деніела.

Він кинувся від ґанку, а за ним слідом мелькнула велика тінь — Хан досі на варті. Цікаво, як Хан та Ейнштейн домовилися помінятись ролями? Знявши армійські рукавиці, вона змінила скривавлену пару на пару чистих латексних рукавичок. Вона саме впорскувала Лолі слабкий заспокійливий засіб, коли крізь планки ґанку заблимали фари джипа. Вона підлаштувала свою позу так, щоб світло падало не на її обличчя, а на рану. На око — ніби чиста куля на виліт. Кілька разів лапа в Лоли сіпнулась, але вона не завила. Антисептик, мазь, бинт, шина й знову бинт. Має загоїтись добре, якщо вона не дасть Лолі чіпати рану.