— Будь ласка, скажи, що маєш фото.

— Ще чого захотів! Коли мати померла, я спалила всі компрометуючі матеріали.

— Хто був твоїм першим хлопцем?

Алекс розсміялась.

— Роджер Марковіц. Я з ним на випускний ходила. У мене були абсолютно приголомшливі рукави на сукні. Кольору електрик, звісно. Він намагався поцілувати мене по-французькому в лімузині дорогою на танцювальну вечірку, але так нервував, що виблював на мене. Я всі танці простояла у жіночій вбиральні, намагаючись відіпрати пляму на сукні. Того вечора я розірвала з ним стосунки. Сказати б, то був епічний роман.

— Аж плакати хочеться!

— Знаю. Ромео та Джульєтті таке й не снилося.

Деніел засміявся.

— А з ким були перші серйозні стосунки?

— Серйозні? Ого. Гм. Не знаю, кого б ще згадати, окрім Бредлі. На першому курсі в Колумбійському університеті на медичному.

— Ти вчилась у Колумбійському на медичному факультеті? — перепитав він.

— Я була дуже розумною дивачкою.

— Я вражений. То що там із Бредлі?

— Хочеш почути про щось справді вкрай ніякове?

— Дуже хочу.

— Мене він привабив тим, що… — вона помовчала. — Мабуть, не треба у цім зізнаватись.

— Уже запізно повертати назад. Маєш зізнаватись.

Вона глибоко вдихнула. — Добре, гаразд. Він скидався на Ігона. Пригадуєш, із «Ghostbusters»[5]? Він був точнісінько такий: пишне волосся, округлі окуляри, усе таке саме.

Деніел докладав усіх зусиль, аби втримати незворушний вираз.

— Неможливо встояти.