— Чудово, мала. А тепер не баріться. Годинник цокає.

— Ми не хочемо діставатись до Атланти до дев’ятої, отже, нам не потрібно виїжджати раніше другої ночі?

— Добре. Я чекатиму на вас близько п’ятої вечора.

— Секунди рахую вже, — мовила вона захоплено-насмішкувато. Авто — чи пообіддя з Деніелом — подарували їй веселий настрій.

— Я тішусь, що ти кермуватимеш цілу ніч, — мовив Кевін. — Мабуть, ти мені більше до вподоби, коли не виспишся.

А потім він знову обірвав їхню розмову, поклавши слухавку.

— Певно, треба розбудити Ейнштейна, — міркувала вона. — Перев’язати Лолу. Зібрати харчів. А потім нам треба змусити себе поспати. Ми знову змінюємо свій режим сну.

— Певно, мені не можна вигуляти собаку, — мовив Деніел.

— Пробач, найбільш розшукувана особа в Америці. Моє личко зараз краще за твоє, хоч із бородою, хоч без.

— Темно надворі, ти впевнена, що тобі безпечно йти самій?

— Я буду не сама. Зі мною надрозумний собака-охоронець і СІГ Сауер Р220.

Він ледве втримався, щоб не всміхнутись.

— Щасти тобі з голодними алігаторами.

Вона насупилась, але виду не показала. Алігатори. Їй таке й на думку не спало. То вона до води не підходитиме. І, на щастя, Кевін натренував Ейнштейна не лише проти нападників-людей.

Прогулянка була нетривалою, саме щоб Ейнштейн трохи розім’яв ноги. А їй з голови не йшли гігантські рептилії. Дорога була темна, але вона не хотіла вмикати ліхтарик. Їй не траплялись ані вогні авто, ані вікна, що світились, вона нічого не чула, окрім шуму болота. Досі стояла спека, тож зі скронь у неї досі стікав піт, але вона тішилась, що надягла куртку — комарі, безперечно, часу не гаяли.

Коли вона повернулась, «Тойота» стояла під хатою, а джип непомітно стояв у гаражі. Деніел подбав про все, окрім перев’язки Лолі. Алекс перев’язала, намагаючись зробити це професійно. На щастя, пансіонат для собак передбачає, що її огляне ветеринар.

Вона невесело почухала її за вушком. Для Лоли буде краще там, де люди про неї подбають, але Алекс все одно сумуватиме за нею. Цікаво, що станеться з Лолою, якщо вони не зможуть забрати її? Лола — прекрасна. Хтось її забере. Вона уявила, як забирає Лолу додому в якомусь безпечному, малоймовірному майбутньому. Якби ж тільки…

Алекс виставила будильник на 1:45 ночі, але Деніел, цілком очевидно, не збирався поринати в сон.

— Десь о восьмій вечора ми про це шкодуватимемо, — застерегла вона його, поки його губи опускались по її грудині.

— Я ніколи про це не шкодуватиму, — переконував він.