— Дуже вправно.

— Я ж казала, що це дрібниці. Незабаром побачимось.

— Обережно за кермом. Кохаю тебе.

Кевін знову щось закричав здалеку, і знову почувся стукіт біля слухавки.

— Жартуєш? — прокричав Деніел. — Ніж?

Алекс поклала слухавку, прискорюючи крок. Їх і на двадцять хвилин не можна залишити на самоті.

Усе вже владналось — чи принаймні повернулось до її теперішнього розуміння норми, коли вона повернулась у квартиру. Деніел знову старанно дивився новини. Вал щойно повернулася з прогулянки з Ейнштейном і мило наливала собаці водички у кришталеву вазу. А Кевін передивлявся записи з камер спостереження і гострив мачете. Дім, любий дім…

— Новини? — спитала вона в Деніела.

— Про мене нічого. Здається, віце-президент таки покине посаду ще до виборів. Мабуть, нещодавні плітки таки не безпідставні. Тому, звісно, усі розмірковують про те, кого президент Ґоуланд обере собі в керівні поплічники.

— Як цікаво, — пробурмотіла Алекс тоном, що свідчив про протилежне. Жбурнувши торбинку на один із білих барних стільців, вона, сівши на стілець поруч, відкрила ноутбук. У садибі Карстенів усе видавалося спокійним, тому вона почала промотувати назад, щоб переглянути, чи не пропустила чого-небудь, поки ходила. Наразі вона не помітила постійних відвідувачів, окрім хатньої господині та служби безпеки, люди з якої навідувались на машині щодня по обіді.

Деніел перемкнув на інший канал новин, де розповідали іншу версію тих самих новин. — Тобі не цікаво, з ким співпрацюватиме президент? — спитав він. — Ґоуланд досить популярний. Хай кого він обере, ця людина, імовірно, стане віце-президентом, а за чотири роки — імовірно, президентом.

— Ляльки черевомовця, — пробубонів Кевін, відкладаючи мачете й починаючи гострити великий ніж для м’яса.

Алекс, погодившись, кивнула й уповільнила запис, щоб подивитись, як двоє підлітків неспішно проминають будинок Карстена й ідуть далі кварталом.

— Ти про що? — спитав Деніел.

— Я не переймаюсь долею ляльок, — відповів Кевін. — Мене непокоїть той, хто тягне за мотузки.

— Досить цинічний погляд на демократичну націю, на яку ти колись працював.

Кевін знизав плечима.

— Еге ж.

— Алекс, ти республіканка чи демократка? — спитав Деніел.

— Песимістка.