— Розповідай, — попросила Керол.

Гарпер виклала план Пожежника: як їм треба буде дістатися на поліцейському «крузері» Бена до Верден-авеню, по якомусь із табірних мобільників викликати швидку, дочекатися їхньої появи, а тоді...

— ...тоді, зі слів Джона, він відправить фенікса, щоб розігнати медиків та тих поліцейських, що приїдуть з ними, — закінчила Гарпер. Їй здалося, що то досить недолугий спосіб закінчити виклад плану, і на якусь коротку мить вона відчула роздратування через Джона та його збочене тяжіння до мелодраматизму. — Не певна, що саме він має на увазі, та раніше він не підводив.

— Ще один з його трюків, — промовила Керол. — Один з його фокусів, щоб відвернути увагу. Ті свої витівки він полюбляє.

— Не розумію, нащо нам його поміч, — втрутився Бен. — Зі швидкою ми впораємось і без нього. У нас удосталь зброї.

— І скільки людей задля цього поляже? — запитала Гарпер.

— Ой, та до цього не дійде. Ми це обставимо так: або ви віддаєте нам те, що в кареті швидкої, або й самі потрапите в таку. Більшість людей стають досить охочим до співпраці, коли їм тицьнути рушницею в око.

— Вони теж матимуть зброю. Їх супроводжуватиме конвой поліції.

— Звісно. Та коли ми їх зустрічатимемо, я буду в своїй уніформі й за кермом поліцейського «крузера». Вони втратять пильність. Доведеться заскочити їх до того, як вони допетрають, що відбувається, — відказав їй Бен.

— Нащо робити це самотужки? — запитала Гарпер. — Чому не діяти за планом Джона?

— Востаннє, коли ми діяли за планом Джона, хтось мало не вбив мого батька, — кинула Керол.

— Те, що сталося з твоїм батьком, сталося тут, на території табору. Його план спрацював.

— Так. Для нього він ще й як спрацював.

— Це ще що означає?

Замість відповісти, Керол запитала:

— І коли ж Джон планує зглянутися й допомогти нам?

— За три ночі.