Врешті вона трохи розплющила очі. Шепотіння тривало, але дівчата зникли. Єдиним, що й далі промовляло, був вітер, котрий насвистував поміж сосон.

Гарпер засмикалася, намагаючись звільнити зап’ястки. Стрічку приліпили їй на рукавиці, а не на шкіру, і за якийсь час вона спромоглася вивільнити одну руку. Потім стягнула іншу рукавицю і пожбурила обидві вбік, досі зв’язані клейкою стрічкою. Вона, не вагаючись і не замислюючись, узялася за краєчок стрічки, що вкривала їй рота, і рвучко здерла її. А разом зі стрічкою відірвала шматочок верхньої губи.

Гарпер сплюнула камінь на сніг. Від крові той був рожевий.

Коли вона підвелася, у голові запаморочилося настільки, що довелося зіпертися рукою об сосну, щоб не впасти. Вона рухалася від стовбура до стовбура, наче хитляве маля, яке робить перші кроки, спираючись на меблі. Знайшла поворот до набережної і почала спускатися пагорбом. Гарпер зробила заледве дванадцять кроків, коли хтось гукнув її.

— Сестро Вілловз? — гукнув Нельсон Гайнріх. — Куди ви йдете? Дорога до лазарету осьде.

Він стояв на дошках поряд з Джеймі Клоуз. Джеймі була в тому ж одязі, що й останнього разу, коли вони бачилися: яскраво помаранчеві штани та пухка синювата парка. Відмінним було тільки те, що вона зняла з себе маску Тиріона Ланістера.

— Вам сніг до шиї дістає. Чом би вам не вернутися сюди, поки вас живцем під ним не поховало? — обличчя Нельсона розчервонілося від холоду, він шкірився, показуючи свої передні два зуби.

З рота Гарпер виривалася пара. Лизнувши верхню губу, вона відчула присмак крові.

Їй знадобилося майже п’ять хвилин, щоб подолати ті двадцять кроків, які відділяли її від дощок, продираючись крізь кучугури снігу по пояс заввишки, снігу, що загрібався їй у чоботи.

— Ми з Джеймі саме прямували до Матінки Керол, аби замінити Пильнувальників на посту! Добре, що ми вчасно нагодилися. Ви йшли зовсім у протилежний бік, — він простягнув обидві руки, щоб допомогти їй стати на дошки. Чоловік насупився, але очі в нього світилися від утіхи. — Та ви тільки погляньте на всі ці сліди! У нас є правила, ви в курсі! Не можна сходити зі стежок! Дошки можна рухати, але зникнути сліди не змусиш. Що, як об’явиться мисливець? Господи, та якби нас відшукали, то всіх би відправили в Конкорд! Якби не розстріляли просто на місці! Блукання ставить під загрозу весь табір! Містер Патчетт і Матінка Керол це чітко дали зрозуміти. Одна година з каменем мала б нагадати вам про ваші обов’язки.

Джеймі Клоуз обійшла його, тримаючи білий камінець у долоні. Вона вишкірилася, показуючи надщербленого зуба.