Гарпер узяла камінь і слухняно поклала його до рота.

12

12

Її, наче в’язня, вели до табору поміж деревами. Нельсон ішов попереду, Джеймі простувала позаду неї з гвинтівкою та обпиляним держаком мітли. На власний подив, Гарпер зрозуміла, що камінь не такий осоружний, як вона могла подумати. Може, з часом вона навіть знаходитиме в ньому втіху. Камінь навіював спокій, вдумливість. Вимагав тиші — внутрішньої так само, як і зовнішньої.

Він потребував повноти її уваги, що стало для неї справжнім полегшенням, оскільки більшість думок, які завше роїлися в голові, зводили її з розуму: чи вдасться їй врятувати Отця Сторі, чи вдасться їй самій порятуватися, що робити, якщо маля так само має драконячу луску, що, коли через стрес у неї стануться передчасні пологи?

Камінь прогнав усі ці турботи геть, і спершу вона навіть подумала, що якби тільки знала, яку полегкість їй подарує камінь, то не стала б так люто йому опиратися. А потім подумалося, що глибоко всередині вона завжди це знала. Завжди знала, що покора принесе їй неабияку втіху, і саме тому вона насправді опиралася. Бо побоювалося, що коли здасться бодай раз, то наступного разу це буде занадто легко.

Вони вийшли з лісу поблизу каплиці. Подвійні двері були розчинені, й люди дивилися на неї. Гарпер відчувала, що більшість з них добре знає, через що їй довелося пройти.

Гарпер окинула їх своїм поглядом, холодним, відстороненим, геть позбавленим сорому, і від вигляду людей, які боязко зіщулювалися в тінях, їй потеплішало на душі. Більшість дітей, втім, лишались незворушними. Споглядання за чужим покаранням неабияк цікавило дітей, було джерелом надзвичайного задоволення.

Еллі стовбичила біля підніжжя сходів до каплиці, та щойно побачила Гарпер, заклякнула на місці.

— Рухайте задком, сестро, — промовила Джеймі.

Еллі чекала, поки Гарпер не пройшла повз, і не змогла стриматися. Вона зірвалася з місця й помчала засніженим двориком, щоб наздогнати її.

— Еллі, — озвався Нельсон Гайнріх, — ти сьогодні маєш пильнувати у дзвіниці. Повертайся на свій пост.

Еллі проігнорувала його.

— Гарпер. Я хочу, щоб ти знала, я не хотіла, щоб...

Гарпер нишком впустила камінь собі у долоню. Вона як слід набрала мокротиння в роті й плюнула Еллі в щоку. Дівчинка здригнулася, наче їй дали ляпаса. Джеймі стусонула її у потилицю: кулаком чи палицею, щодо цього Гарпер певності не мала.

— Тому каменю місце у вашому роті! — заверещав Нельсон. — Тепер можете його там протримати до самого світанку!

Гарпер не зводила погляду з Еллі, чиє обличчя зморщилося від шоку й безнадії, а очі наповнилися слізьми. Гарпер дивилася, аж поки Еллі не почала схлипувати. Потім поклала камінь до рота й рушила далі до лазарету.