— Нащо опиратися?

7

7

Але Нік іти не схотів.

Коли настав час, він сидів у пошарпаному кріслі біля розкладачки Отця Сторі, читаючи комікс: на обкладинці вогненний чоловік боровся з велетенським жовто-помаранчевим роботом, який нагадував «фрейтлайнер» на ніжках. Замість очей робот мав фари, а замість рук — лопати. Нік сказав, що хоче лишитися з Томом.

«Що, як він прокинеться, а нікого нема? — жестами запитав він. — Тут має хтось бути, якщо він розплющить очі».

«Тут залишиться Майкл», — відповіла Гарпер.

Із серйозним обличчям Нік захитав головою.

«Це не те саме, — а тоді додав: — Дідуньо багато вовтузиться. Він може прокинутися щомиті».

І то була правда. Часом Том Сторі глибоко вдихав і робив довгий, здавалося, вдоволений видих... або ж лунало раптове мугикання, неначе йому на думку спало щось напрочуд цікаве. А ще, бувало, його права рука здіймалася і чухала груди, за мить знову опускаючись на розкладачку. Та найбільше Гарпер подобалося, як інколи Том прикладав палець до рота, показуючи «шшш», а тоді усміхався. Цей вираз навіював їй думки про дітлахів, які бавляться в хованки, а тоді одна дитина запрошує іншу до себе у сховок. Том уже багато місяців пробув у своїй схованці, але, цілком можливо, нарешті був готовий показатися.

Гарпер кивнула, пригладила Нікове волосся й відпустила його в компанію до коміксу та мовчазного старого. Майкл дожидався у почекальні... з Доном Льюїстоном, який прийшов, щоб переправити Гарпер через воду. Дон був зодягнутий у картате зимове пальто і мав на голові шапку-вушанку. Ніс у нього порожевів од холоду. Він стояв у напівпрочинених дверях. Майкл теж був на ногах — видно, місця собі не знаходив, тому походжав уздовж почекальні, вертячи в руках «Рейнджера Ріка». Журнал був згорнутий у щільну зібгану трубку.

— Нік не піде, — сказала їм Гарпер. — Але, мабуть, воно й на краще. Якщо з перевіркою нагряне Бен Патчетт, то він нічого не запідозрить, коли скажеш йому, що я дрімаю. Нас, вагітних дамочок, хлібом не годуй, дай тільки поспати. А от якщо він не побачить ані мене, ані Ніка, то це викличе в нього підозри.

Коли вона згадала про можливу перевірку, Майкл пополотнів. Його лице так помітно зблідло, що навіть губи здавалися сірими. Гарпер подумала, що тепер, коли настала вирішальна мить, його впевненість могла раптом похитнутися.

— Як наші справи? — запитала вона.

Питала вона про настрій Майкла, однак відповів їй Дон, наче запитання стосувалося їхньої таємної вечірньої вилазки.

— Інші вже на шляху до острова. Я зустрів Еллі та Рене в лісі, разом з в’язнями. Чак Карґілл сидить зачинений у морозилці. Він собі надривав горлянку і копав у двері, та Рене сказала, що коли подолати половину відстані коридором від підвалу, його лемент зливається з галасом нагорі, у кафетерії.