Керол опустила записку й, похитуючись на місці, заплющила очі. Варто їй було їх розплющити та підвести погляд, як Майкл уже чекав на вказівки. Керол простягнула йому аркуш паперу, і хлопець знову підніс доказ до юрми, щоб усі могли побачити його на власні очі, а тоді передати далі натовпом.

— Це нічого не доводить! — прокричала Рене, досі борсаючись у грязюці. — Жоден суд в Америці не визнав би це належним доказом. Ані записку твого батька, яку, цілком можливо, він написав під примусом, ані халіган, сліди на якому могли підробити.

Вона повернула голову, скерувавши погляд до юрби, яка вишикувалася край кам’яного кола.

— Ніхто нікого убивати не планував. Ми говорили про втечу! Не про вбивство. Усе, чого хотіли Гарпер і Джон, — зібрати невеличку групу людей та полишити табір, попрямувати до острова Марти Квінн... він справді існує. Маючи на руках заряджений телефон, ми можемо це довести. Їхній сигнал досі транслюється в інтернеті. Ніхто з них — ані Керол, ані будь-хто інший — не може запропонувати вам прямий доказ злочинного умислу, який би справжній суд визнав правочинним.

— Дозволю собі не погодитися, — промовив Мацц, стоячи ззовні кола.

Щойно Рене згадала острів Марти Квінн, як натовпом поширилося знервоване бурмотіння, тихий гомін, неначе загудів від перешкод аудіопідсилювач. Та щойно заговорив Мацц, більша частина юрми знову затихла.

— Кілька ночей тому всі ми зустрілися на таємному зібранні, на острові Пожежника: я, Ґіл, Рене, Дон Льюїстон, Еллі... онде вона... Пожежник та сестра, — гучно промовив Мацц. — Рене питала мене, чи бажаю я стати главою служби безпеки табору, коли Пожежник позбудеться Бена Патчетта і Керол. А сестра, вона обіцяла, що я зможу обрати собі будь-яку дівку, якій тільки виповнилося чотирнадцять. Мені б лише доводилося тримати всіх у шорах. От тільки вони не здогадувалися, що я вже шепнув на вухо містеру Патчетту, що заварюється каша, і пообіцяв працювати подвійним агентом на благо табору. Рене та Еллі гадали, що розумні, коли допомогли нам крадькома полишити камеру. Вони-бо не знали, що містер Патчетт дозволив їм нас викрасти. Бен Патчетт, Чак Карґілл та Майкл Ліндквіст підлаштували все, щоб я міг зібрати потрібну інформацію.

— І Клайн усе це може підтвердити, — сказав Бен Патчетт, стусонувши Ґіла у спину. — Правда ж, Клайн?

Ґілберт спрямував погляд своїх спокійних сірих очей на Рене. Вигляд у неї був такий, немов їй щойно зацідили прикладом гвинтівки в живіт. Наче її от-от мало знудити.

— Я хіба одне підтвердити можу, — промовив Ґіл. — Що Мацц — брехлива повзуча гнида, яка будь-що скаже Патчетту, лиш би з морозильної камери випустили. Усе інше — то сендвіч з гівном, і я повірити не можу, що ви от-от його схаваєте.