Бен вгатив руків’ям пістолета Ґілові у спину. Пролунав тихенький стукіт, наче хтось кісточками пальців постукав по дереву. Ґіл опустився на одне коліно.

— Ні! — закричала Рене. — Ні, не смійте його кривдити!

Гарпер сумнівалася, чи багато хто з юрби, яка тепер гомоніла стишеними скриками подиву й люті, розчув її крики.

Бен стояв позаду Ґіла Клайна, хитаючи головою і обурено витріщившись на Керол.

— У підвалі він інакшої співав, — просичав Бен. — Так і було! Заливав, що підтакуватиме Маццу, скільки буде треба, доки ми гарантуємо йому ті самі умови, що й Маццучеллі. Казав...

— Просив же я не втягувати його у це, — відказав Мацц. — Чого, по-вашому, я від самого початку його не намовив? Я вам сказав, він не стане...

— Досить! — загорлала Керол, і майже вся балаканина довкола них вмить урвалася. Майже. Проте не вся. Тепер паства була збентежена, люди тупцювали на місці, переминаючись із ноги на ногу, шепочучи одне до одного. — Хто не сліпий, той бачить, що Клайн закоханий у Ґілмонтон, тож готовий верзти казна-що, аби вберегти її.

— О, без сумніву! — викрикнув Мацц. — Вони вже тижнями трахаються! Той її фальшивий книжковий клуб був прикриттям, не більше. Які там в сраку «Небезпечні мандри». То був лише їхній пароль, за яким ховався справжній намір: трахатися, як ті кролики, тільки-но випадала наго...

— Скоробрехою вродився, ним і загнешся.

— Містер Маццучеллі не єдиний наш свідок! — відгукнулася Керол. — Є й інший! Запитайте саму сестру! Запитайте! Хіба це не правда? Хіба вона не бачила, як Пожежник вколов моєму батькові бульбашку повітря, тим самим покінчивши з ним? Хіба то не вона приспала мого небожа, Ніка, щоб можна було спокійно вчити душогубство? Питайте! Чи правда це, сестро Вілловз? Так чи ні?

Гарпер здійняла голову і роззирнулася. На неї дивилося сто сімдесят облич, забарвлених пекельно-помаранчевим сяйвом смолоскипів. Вони були сповнені страху й гніву. Емілі Вотерман стояла як прибита. Цівки сліз лишили по собі риски на її брудних щоках. Джеймі ж, навпаки, ледь не тремтіла від очікування вказівок, досі тримаючи Еллі за щелепу. Врешті погляд Гарпер натрапив на Майкла, який стояв позаду обох тюряжників, праворуч від Бена Патчетта. Хлопець зняв гвинтівку з плеча і тримав її тепер на рівні поясу, цілячись у напрямку Еллі. Він ледь помітно кивнув до Гарпер: «Давай».

Гарпер поволі кивнула, смикнувши підборіддям. Так. Усе правда.

Верески здійнялися довкола, виття, сповнене болю й гніву. Здавалося, що від них здригається сама пітьма. Такого тривалого стогону Гарпер не чула ще ніколи. То був якийсь химерний хор, і вперше вона розгледіла, що дехто з юрми починає сяяти. Очі Джеймі виблискували, мов доларові монети під полуденним сонцем. Укриті драконячою лускою руки Норми Гілд пульсували бузково-багряним світінням.