Хлопець, якого Гарпер знала під іменем Марті, витягнув шию з-за каменя посеред галявини, щоб глянути, що там коїться за перевернутим «шеві». Куля відскочила від кам’яної лави прямо в нього перед ногами. Марті скрикнув і став задкувати, а тоді, зашпортавшись, повалився на землю.

— Бляха, — промовила Еллі. Дівчина звелася на ноги, приклавши гвинтівку Джеймі до плеча. Вона смикнула рукоятку затвора, і порожня гільза зблиснула в нічній пітьмі.

Гарпер дивилася на Еллі, а не на пожежну вантажівку та перекинутий «шеві», тому проґавила момент, коли лисий чоловік у блакитній джинсовій сорочці виборсався з пасажирського сидіння «сілверадо». Гарпер помітила його, щойно її погляд ковзнув назад: на чоловікової сорочці ззаду був вишитий американський прапор, дуже помітний у темряві. Голова в нього стікала кров’ю. Рухався він непевно, спотикаючись. Чоловік мав широкі плечі й випнуті колесом груди, нагадуючи хафбека[161] в літах, який, попри свій вік, досі займається в залі, силкуючись відігнати невблаганну старість. При собі він тримав чорний пістолет.

Пожежна драбина з глухим стукотом гепнулася, впершись у піддашок та застрягши на півдорозі до них.

Чоловік зі стволом — Гарпер була певна, що то Мальборо-Мен (із тим американським прапором на сорочці ззаду то неодмінно мав бути він) — підкрадався до водійської кабіни пожежної вантажівки.

— Рене! — закричала Гарпер. — Рене, стережися! Він наближається!

Гарпер невпинно тицяла пальцем у бік чоловіка.

Рене Ґілмонтон стояла на даху вантажівки, тримаючи обома руками драбину та силкуючись її посунути, зрушити з місця, щоб та підіймалася далі піддашшя. Коли в неї це вийшло, жінка відступила назад і примружила очі, вглядаючись у дзвіницю.

— Бережися! Пістолет! — кричала Гарпер.

— Мужик зі стволом! Мужик зі стволом! — загорлав Пожежник.

Рене вказала на вухо й захитала головою. Вона опустилася на коліно і знов завовтузилася з кривошипом. Драбина грюкнула об край даху, відновивши своє сходження до дзвіниці, поволі здіймаючись дюйм за дюймом у небо.

Мальборо, скрадаючись, дістався кабіни пожежної вантажівки та присів під водійськими дверима.

Гарпер підвелася, думаючи: «Я жбурну й поцілю у нього вогнем та врятую своїх друзів». Вона знову подумки завела пісню, виспівуючи без слів. Драконяча луска на долоні потрохи яскравішала, розжарюючись, немов нитка в лампочці. Проте рука гуділа від болю і все ніяк не загорялася. Поки Гарпер чекала на перші спалахи полум’я, Мальборо-Мен випростався, однією ногою став на підніжку, просунув пістолет крізь вікно і вистрілив.