За якусь мить подув прохолодного вітру, який приніс із собою запах моря, розвіяв частину диму. Але Пожежник уже зник.
Гарпер розтулила рота, щоб закричати, а тоді побачила його: Джон уже подолав десять щаблин донизу. Драбина дрижала й погойдувалася в повітрі. Еллі рухалася так швидко, що ледь не наступала Гарпер на руки.
Гарпер зрештою подолала тяжкий спуск до пожежної вантажівки. Нижче, де ще лишалася покрівля даху, драбині було на що зіпертися. Південна частина церкви лишалася цілою. Дівчина зрозуміла, що нарешті спустилася на вантажівку, лише коли відчула під босими ногами метал. Вона зійшла з драбини, ледве тримаючись на ногах, та роззиралася в пошуках Рене. Жінки вже не було на даху. В якийсь момент вона, вочевидь, злізла з машини.
Тепер Гарпер уся тремтіла й почувалася слабкою; холод, здавалося, закрався їй аж у кістки. Хвилями підіймаючись від ніг і до тулуба, тілом розходилися дрижаки. Спершу вона подумала, що впадає у шок. Тоді на думку їй спало, що, може, річ в іншому: Джон розповідав, що прикликання вогню спалює калорії та кисень, і опісля тобі стає зле й паморочиться в голові, тому краще знайти безпечне місце, щоб перепочити.
Вона, спотикаючись, попленталась углиб вантажівки, де була прилаштована коротка стара драбина з поіржавілого заліза. Гарпер злізла нею до бампера і ступила на землю — тієї ж миті ноги зрадливо підігнулися, вона поточилася додолу й важко опустилася у вологу траву. Над нею, немов карусель, що спиняє свій хід, повільно закружляли іскри та завитки диму.
Гарпер відігнала слабкість геть і, спершись на бампер, підвелася.
Гарпер обійшла пожежну вантажівку, прямуючи на звук криків. Мальборо-Мен лежав на спині серед трави, звиваючись змією та брикаючи каблуками у грязюці. Скидалося на те, що він намагається рухатися по багнюці на спині. Лівою рукою він затис понівечене зап’ястя. Правої руки більше не було. На її місці стирчав зламаний шматок порожевілої кістки.
Вона переступила через нього, рушивши до Рене, яка схилилася у прочинених водійських дверях. Коли Гарпер підійшла, жінка гойдала Ґілберта Клайна в обіймах. Кров досі струменіла з відкритої рани у нього на шиї, але вже зовсім мляво. Переднє сидіння було все в крові.
Гарпер відзначила — майже відсторонено — відтяту руку, яка й досі стискала пістолет, обережно покладену на панель приладів. Рене завбачно підняла обрубок і помістила туди, де Мальборо нізащо б не дістав свій «ґлок», якби надумав його повернути.
— Ми майже дочитали «Небезпечні мандри», — промовила Рене. — Ґіл казав мені, що ніколи б не подумав, що йому так сподобається історія про балакучих звіряток. А я відповіла, що життя дивна штука. Я от ніколи б не подумала, що закохаюся в чоловіка, який крав автівки.