Еллі пожбурила гвинтівку і присіла навпочіпки.

— Порожньо! — вигукнула дівчина. — Набої скінчилися.

Ручки пожежної драбини виринули збоку, поволі здіймаючись до поруччя. Пожежник підвівся, злегка хитаючись, потягнувся через край та вхопив її, вирівнюючи.

— Ходу. Спускаймося. Уже. Ти перша, — промовив Пожежник, кивнувши до Гарпер.

— Нік... — почала вона.

— Еллі доведеться посадити його собі на спину.

— Він у мене, — відповіла дівчина, підповзаючи помостом до Ніка.

З іншого боку від каплиці зарухався «фрейтлайнер», з гуркотом несучись до опори дзвіниці.

Гарпер не любила висоти, і від самої думки про те, щоб перекинути ногу через край, їй ставало зле. Однак вона вже перелазила через поруччя, тягнучись ногою до першої сходинки.

Дівчина озирнулася, шукаючи очима драбину, і побачила пожежну вантажівку на відстані сорока футів унизу: та була такою крихітною, що її наче можна було підхопити рукою. Якусь мить Гарпер здавалося, що дзвіниця гойдається, як квітка від вітру, і от-от скине її з себе. Вона міцно стиснула руки на кам’яному поруччі і заплющила очі.

— У тебе вийде, Гарпер, — промовив Пожежник і поцілував її у щоку.

Вона кивнула. Їй хотілося відказати йому щось миле та зухвале, але вона не те що говорити — навіть слину проковтнути не могла.

Гарпер перекинула іншу ногу через поручень.

Правою ногою вона вже ступила на другу сходинку, відпускаючи рукою поруччя і несамовито хапаючись обома руками за драбину. Уся конструкція непевно захиталася під її вагою.

З протилежного боку будівлі долинув гуркіт «фрейтлайнера», який змінив передачу, розганяючись усе більше.

Гарпер встигла спуститися на п’ять сходинок, не більше, коли Пожежник став помагати Еллі з Ніком на спині, перелізти через край поруччя. Еллі лізла за Гарпер, несучи на собі Ніка з тією ж легкістю, що й рюкзак до школи.

Пожежник перекинув ногу через поручень, ставши одним чоботом на верхню сходинку. Тоді інший чобіт відшукав другу. Він потягнувся і ухопився рукою за верхівку драбини, повиснувши на ній.

Зі швидкістю п’ятдесят миль на годину «фрейтлайнер» заїхав у північну стіну каплиці. В останню мить авто крутнуло, зносячи геть увесь фасад будівлі та розкидаючи вбік достатньо деревини, каміння і скла, щоб заповнити кузов самоскида.

Вежа похитнулася, на мить застигла... а тоді завалилася. Щойно вона була. А ось її вже немає. Кам’яне поруччя, балюстрада, дах дзвіниці, балки та дощані помости — уся конструкція обвалилася всередину. Оглушливий грюкіт від падіння Гарпер відчула навіть у грудях — він нагадував шалене стугоніння крові. Тепер пожежна драбина зависла в порожньому повітрі, а Джон Руквуд завис на самому її вершечку. З руйновища повалив густий чорний дим. Іскристий вир темряви поглинув Джона.