«
«Не твоя провина, — сказала йому Гарпер. — Майкл був брехуном. Обдурив нас
Нікові плечі конвульсивно здригнулися. Він здійняв руки, а тоді опустив їх, знову підняв і спробував ще раз.
«Якось раз я прокинувся, пішов до туалету й побачив Майкла, який схилився над ліжком Отця Сторі. Він здивувався, угледівши мене, рвучко підхопився, та й узагалі виглядав налякано. У його руці був шприц. Я запитав, що він робить, а Майк відповів, що прийшов зробити собі укол інсуліну, а тоді завітав, щоб помолитися за Отця Сторі. Він тоді намагався його вбити, правда ж?»
«Так. Коли сталося?»
«Лютий».
Гарпер поміркувала трохи, а тоді кивнула.
«Напади Отця Сторі припинилися в лютому. Тоді його стан почав покращуватися. Потому як припинилися напади. Ти врятував йому життя. Ти злякав Майкла, потому як заскочив його зненацька зі шприцом. Більше він труїти не пробував».
Нік захитав головою.
«Я не врятував його. Майкл усе одно його вбив».
Гарпер нахилилася вперед, зіпершись ліктями на коліна.
«Так, але тільки Отець устиг отямитися і сказати, як сильно він тебе любить. Розумієш? Тебе дуже любити. Ніякий ти не поганець».
У Ніка був такий зажурений вигляд, що Гарпер довелося підвестися, чмокнути його в лоб і міцно пригорнути.
Коли вона врешті відпустила хлопчика, він бодай перестав плакати.
«Як думаєш, те м’ясо у бляшанці ще добре?» — запитала вона.
«Воно добрим
Гарпер згребла «Спам» і згущене молоко в оберемок. А коли розвернулася, Нік стояв перед нею з медальйоном на шиї та широко розкритою «Портативною мамою». Вона схвально кивнула і запхала досередини бляшанки.