«Знаю, — відповів Нік. — Та коли я зрозумів, що Майкл помиляється щодо відбитків, уже випав сніг і змоги покинути табір непоміченим не було, тож я не зміг би нічого принести назад, не залишивши слідів у снігу. Та й до того ж. Ти додумалася сказати, що коли крадія зловлять, то Бен відріже йому руки перед усім табором».

Вона закивала:

«Не парся. Тобі лише дев’ять. Тобі годиться бути дурбеликом. А от мені сімнадцять. Яке мені виправдання?»

Гарпер стало цікаво, коли це Еллі встигло виповнитися сімнадцять, а тоді вона зловила себе на думці, що і власний день народження проґавила, чотири тижні тому.

— На скільки вистачить «Спаму»? — запитала Еллі. Говорила дівчинка трохи невиразно. Верхня губа, в тому місці, де Джеймі розітнула їй рота, на вигляд була потворною. Гарпер варто було пошукати голку з ниткою.

— У нас лише дві бляшанки... тому не надовго.

— Добре. Бо то буде благодать, коли він скінчиться і ми зможемо померти від голоду у спокої.

— Я сподівалася, що цього вдасться уникнути, — відповіла Гарпер, повертаючись до Ніка і звертаючись до нього жестами: «Пожежник казав, що ти зможеш відшукати його і показати, де ми».

«Якщо буде треба».

«Вже треба».

«Я муситиму прикликати полум’я. Не люблю цього».

«Я знаю».

Малий спрямував на неї сторожкий, тужливий погляд:

«Джон розповів, чому?»

Гарпер кивнула.

Погляд Еллі повільно перестрибував з Гарпер на Ніка і назад.

Гарпер хотіла була заговорити до нього, але зрозуміла, що цього разу мови жестів не вистачить. Тому підвелася, понишпорила в шухлядках і повернулась, тримаючи в руках планшетку та кулькову ручку.