Але коли зійшло сонце, стало ясно, що в моїй розповіді було принаймні кілька зерен правди.

Соціальний працівник підтвердив, що Тедді Максвелл насправді мав анатомію п’ятирічної дівчинки.

Дитина на ім’я Флора Барот зареєстрована Національним центром зниклих безвісти та експлуатованих дітей, і Тедді Максвелл мав усі її особливі прикмети й визначальні фізичні характеристики.

Інтернет-пошук документів з реєстрації майна підтвердив, що Максвелли придбали будиночок на озері Сенека якраз за шість місяців до зникнення Флори.

Швидкий перегляд паспортів Теда й Керолайн (вилучених із комода в їхній головній спальні) підтвердив, що вони ніколи не були в Іспанії.

І коли зателефонували твоєму батькові Йожефу, він підтвердив кілька ключових деталей у моїй історії, включно з маркою і моделлю автомобіля Chevy Tahoe, який належав його дружині, — інформацією, яка ніколи не розголошувалася публічно.

Наступного ранку о сьомій тридцять детектив Бріґґс пішла в сусідню кав’ярню Starbucks, щоб принести мені трав’яний чай і сандвіч із яйцем і сиром. Вона також запросила Адріана приєднатися до нас у кімнаті для допитів. Він усю ніч прочекав у коридорі, сидячи на не­зручній металевій лавці. Він обійняв мене так міцно — аж одірвав од підлоги. І коли ми обоє перестали плакати, довелось розповісти йому всю історію заново.

— Шкода, що я не дістався туди раніше, — сказав він.

Виявилося, що саме Адріан зателефонував у службу 911 — коли прийшов у мій котедж і знайшов мертвого Теда Максвелла на підлозі.

— Не треба було мені їхати в те Огайо, — додав він. — Якби я залишився з тобою в Спрінґ-Бруці, нічого б цього не сталося.

— Або ми обоє були б мертві. Не варто зациклюватися на сценаріях «а що, якби…», Адріане. Не треба себе звинувачувати.

Поїздка з озера Сенека до Спрінґ-Брука займає блиько п’яти годин, але того ранку твій батько подолав цю відстань за три з половиною. Можу тільки уявити, що робилося в його голові, коли він мчав по міжштатній автомагістралі. Ми з Адріаном досі сиділи в поліційному відділку, смакуючи різні солодощі, щоб не заснути, коли приїхав твій батько. Як зараз, пам’ятаю той момент, коли детектив Бріґґс завела його в кімнату. Він був високий і худорлявий, з розпатланим волоссям і скуйовдженою бородою. Спочатку я подумала, що це, мабуть, якийсь злочинець із сусідньої камери. Але він був одягнений як фермер: у робочих черевиках, штанах Dickies і фланелевій сорочці на ґудзиках. І він став на коліна, узяв мою руку й заплакав.

@@@

Я б могла написати цілу книжку про все, що сталося далі, але спробую розповідати стисло. Ви з батьком повернулись на озеро Сенека, а Адріан — у Нью-Брансвік, щоб довчитись останній рік у Ратґерському університеті. Він запрошував мене поїхати разом із ним і безплатно жити в його квартирі, поки я визначатимусь із наступним етапом свого життя. Але весь мій світ перевернувся з ніг на голову, і я боялась брати на себе великі зобов’язання в момент слабкості. Тому переїхала в гостьову спальню свого спонсора в Норрістауні.