Не вірте Хомі, заклинав золотоокий академік, що той зуміє позбавити колгосп «Барвінок» од вірусу мозаїки кукурудзи чи од вірусу бронзовості помідорів, од вірусу жовтої мозаїки гороху чи од вірусу зеленої крапчастої мозаїки огірків. Не вірте, що він здатен у майбутньому берегти яблунівців від симптому психологічної подушки Дюпре і змішаних психозів Гауппа — Мауца, від еротичної зоофілії Крафта — Ебінта й артеріосклеротичного хронічного галюцинозу Суханова. Не вірте, що йому до снаги подолати функціональні зміни сітківки ока при старінні, що застосуванням біологічно активних речовин він продовжить вік літніх людей, що впливом іонізуючої радіації він продовжуватиме життя біологічних об’єктів.
Не вірте, заклинав золотоокий академік Йона Ісайович Корогли, який з лихої амбітності й зоологічної заздрості став злим генієм старшого куди пошлють. Кожне слово в листі дибки ставало, розділові знаки наче ґедзь покусав, а думки такі, немов чорт із них ніколи й не зсідав.
— Дивись, Йона Ісайович так рябцем і хапає аж із самого Києва! — вражено мовив голова колгоспу Дим, покрутивши листа в руках. — Либонь, із тих великих учених, у яких недосол на столі, а пересол на спині. Але ж від Хоми й справді всякої всячини сподівайся, може, він всерйоз замислив порятувати Яблунівку від еротичної зоофілії Крафта — Ебінга?.. Досі не чував про таку, хай їй грець!
Оперативно реагуючи на лист, голова колгоспу Дим поїхав на корівник. Старший куди пошлють у поті чола трудився біля скребкового транспортера, усе честь честю, як і належить. Може, й справді мізкує над симптомом психічної подушки Дюпре, хіба вгадаєш, але з яких це пір заказано мізкувати? Крякнувши досадливо, голова колгоспу Михайло Григорович війнувся геть із корівника.
Може б, і не війнувся так безпечно, якби знав, що біля скребкового транспортера трудиться фізичне тіло старшого куди пошлють, а в цей час астральне тіло Хоми ой як далеко залетіло від колгоспу «Барвінок», непорушно повисло зараз над сірим від спеки ярмарковим майданом гватемальського містечка Демокрасія, а цей майдан обставлено загадковими магнітними бовванами, рубаними з граніту стародавніми ольмекськими майстрами, й лице в Хоми — загадкове, наче в магнітного боввана...
РОЗДІЛ П’ЯТДЕСЯТИЙ,