«З біса талановитий наш народ! — захоплено міркував голова колгоспу Дим, викермовуючи машину з осіннього темного лугу на дорогу, що від артільного господарства вела через гатку до Яблунівки. — Якийсь тобі рядовий колгоспник Хома, наприклад. Як невпізнанно змінила людину науково-технічна революція! Вила-згрелі поміняв на скребковий транспортер! Лише з самого брухту сконструював машину часу! Хоча та машина часу не в усьому досконала, а все ж таки! Пріоритет — за «Барвінком». А тепер ось наковтався всякої всячини, яку, звісно, взяв не в аптеці, а сам виготовив, — і, будь ласка, він уже невидимець. Наковтавшись усякої гидоти й ставши невидимцем, він не зганьбив свого високого звання старшого куди пошлють, береже з честю. Авжеж, хотілося б, щоб на деяких об’єктах у колгоспі трудились невидимці, бо тепер із робочими руками сутужно, але діло це не тільки відповідальне, а й небезпечне... Так, небезпечне! К приміру, як ти з невидимцем обмінюватимешся передовим досвідом чи змагатимешся? Хай у Чудвах чи в Суколужжі почнеться рух невидимців, а вже потім і Яблунівка пристане, бо не все ж Яблунівці бути попереду, можна й задніх попасти задля діла».
РОЗДІЛ СОРОК ВОСЬМИЙ,
у якому сказано про захоплення Хоми афоризмами йога-патанджалі, про виходи старшого куди пошлють в астрал, про врятування під час авіаційної катастрофи дванадцятирічної Джоан, а також про зустріч із прекрасною метискою з острова Трінідад
у якому сказано про захоплення Хоми афоризмами йога-патанджалі, про виходи старшого куди пошлють в астрал, про врятування під час авіаційної катастрофи дванадцятирічної Джоан, а також про зустріч із прекрасною метискою з острова Трінідад
Є всі підстави гадати, що саме в цей період свого життя Хома скрізь — і вдома, і на корівнику, і в чайній — трудно та вперто міркував над суттю афоризмів йога-патанджалі. Доходило до смішного, бо часто-густо мислив не по-українському! Матерія всесвіту, поширена скрізь, була для нього аказа, найвищий надсвідомий стан — асампрайната, свідомість — манас, світовий розум — махат, вся світова енергія, життєві сили в тілі — прана, природа — прадхана, повне знання — сіддханта. Матерію своєї свідомості він відчував як читту, розумовий простір — як читаказу, зосереджений стан матерії свідомості — як енагру.
— В тебе є пуруша чи нема пуруші? — запитував у Мартохи, коли гнівався.
Мартосі від того гнівного запитання, може, й не заціплювало б, якби вона знала, що пуруша — це душа.
— Мартохо, в мене зараз оджас! — застерігав подеколи грибок маслючок.