Крім того, перебуваючи в так званих гарячих точках планети, він узяв собі за звичку наздоганяти в повітрі кулі, хапати в пригорщі, — і таким чином рятувати жертви од вірної загибелі. Над джунглями в басейні ріки Оріноко зазнав катастрофи лайнер іноземної компанії, екіпаж і пасажири загинули, проте зуміла врятуватись дванадцятирічна дівчинка Джоан, мулатка з міста Сан-Паулу. Впавши з висоти в три тисячі метрів, юна Джоан не те що не покалічилась — не мала навіть жодної подряпинки і, харчуючись ягодами, корінцями та молюсками, на дев’ятий день своєї фантастичної подорожі по непрохідних джунглях дісталась до напівдикого людського племені. Для Джоан та її батьків, що подумки вже поховали дитину, зосталося загадкою її казкове врятування, коли навіть від літака зуміли знайти тільки частину фюзеляжа. І лише для нас не є таємницею, що юну мулатку Джоан урятував Хома, який, будучи в астралі, в цей час пролітав над басейном ріки Оріноко, став мимовільним свідком авіакатастрофи, підхопив у повітрі дівчинку і з батьківською ласкою опустив на землю, встелену листям ліан.

Не виповіси всіх пригод, що сталися з Хомою в астралі, але нехай ніхто не сумнівається, що старший куди пошлють жодного разу не порушив кодексу честі, не зганьбив ім’я колгоспника з «Барвінку».

Як уже мовилося, Хома виходив в астрал не з якоюсь егоїстичною чи корисливою метою, скажімо, щоб одним прихапцем привезти вінок цибулі з Єгипту чи авоську апельсинів із Марокко. Хома в астралі переливав золотоносну породу своїх думок, щоб видобути думку-самородок: чим він може прислужитись науково-технічній революції у Яблунівці, щоб його подвиг засяяв у віках? І чи пролітав Хома над Ейфелевою вежею та Єлісейськими полями, чи астральна доля закидала того в князівство Ліхтенштейн, чи опинявся над Гонконгом — повірте, нашого грибка маслючка не цікавили екзотичні зваби ні Парижа, ні Ліхтенштейну, ні Гонконга, бо в голові плекав одну й ту саму нав’язливу думку.

На перших порах зі старшим куди пошлють пробували загравати деякі астральні жіночі тіла — оливкові та шоколадні на колір, персикові та помаранчеві, бо якому жіночому астральному тілу не сподобається гармонійно розвинуте астральне тіло яблунівського колгоспника! Одна метиска з острова Трінідад, що навіть в астралі звабливо пахла корицею, мускатним горіхом і гвоздиками, довго переслідувала Хому й над Трінідадом, і над озером Байкал, і навіть над благословенною Яблунівкою, але й вона, як і всі інші астральні жіночі тіла, мусила дати Хомі спокій, бо переконалась, що той клопочеться науково-технічним прогресом у колгоспі — й край. І ця легковажна метиска з острова Трінідад цілком щиро позаздрила простій колгоспниці Мартосі, що не боїться пускати свого Хому в білий світ, бо серед усіх спокус усього білого світу старший куди пошлють свято зберігає їй вірність.