— Краля така, що тільки гм! — та й годі. Або:

— Як проти сонця води не напитись, так із чужою жоною тракторозавру Хомі не налюбитись.

А чи:

— Хочу не грушку, а вкусити оту дівку Марушку.

Чи Хома не співав у цей час? Та був би він не тракторозавр, якби не співав! Орючи землю, чи лущачи стерню, чи боронуючи поле, співав так, що далеко чулись пісні, які рвалися з могутніх грудей та ще потужнішого двигуна. Тільки якісь це чудні були пісні, де змішувались докупи людські пристрасті й пристрасті машинні, біль серця і біль мотора, музика тонко натягнутих нервів і музика грубо натягнутих електрокабелів,

— Сади мої, сади процвітали, та сади процвітали, рано опадали, — гуркотів співочим своїм голосом. — Ой змащу я, змащу я тавотом двох типів ходовую частину свою!

А як тракторозавр Хома виводив пісні про кохання!

— Хіба ж бо ти, Одарочко, воском ворожила, що ти свойому хлопчику любощ гуложила?.. Карбюратор двигуна треба перевірити та ще рівень гасу відрегулювати!.. Хіба ж бо ти Одарочко, із рути та м’яти, — як стояла, говорила — підківочки знати... Заболів мені компресор, болить генератор, шків колінчатого вала болить, як проклятий... Хіба ж бо ти, Одарочко, з рожевого цвіту? Як стояла, говорила — до білого світу... Задрижали мої гвинти, задрижав і дросель, за тією контргайкою я журюся й досі! Маю щуп такий як треба, прокладок доволі, маю пробки і пружини, та не маю долі! Маю фільтри і кронштейни, патрубок для пилу, та без масляної ванни світ мені не милий...

Лірники й кобзарі, трубадури та менестрелі, барди й скальди, акини й ашуги! Даруйте тракторозавру Хомі Хомовичу, вчорашньому старшому куди пошлють у колгоспі «Барвінок», таку пісенну еклектику! Як умів, так і виражав свої щирі почуття. За вами, лірники й кобзарі, тисячолітні народні традиції мелосу та співу, а які традиції за Хомою Хомовичем, коли він — найперший тракторозавр у білому світі? Ось тому він, першопроходець науково-технічної революції, мішав докупи сивого коня, синє море, чисте поле, зелену руту, хрещатий барвінок — і аерометри, маслянки, картер підшипників ведучої шестірні, дренажний отвір, гвинт-ексцснтрик, сферичну гайку, пневматичний підсилювач... та ще інше всяке добро, без якого йому, тракторозавру, не жити, не любити й не тужити.

Він і працю звеличував у своїх піснях, цей тракторозавр Хома, але, знову ж таки, в піснях його, що гриміли над яблунівськими полями, було багато не тільки впертого слонячого пафосу, а й плакатної інформації.

Звісно, поки Хома перебував у високому ранзі старшого куди пошлють, то він таких пісень не співав ніколи, навіть із роботом Мафусаїлом Шерстюком не співав, але тепер, ставши тракторозавром, звеличував у піснях труди й дні тракторозавра.