— Хто відає, — загадково сказав грибок маслючок.
У дверях, за якими темніла холодна беззоряна ніч, він обернувся. Трактор, котрий щойно був живим тракторозавром, який співав і печалився, який тяжко працював і тяжко замислювався над смислом земного буття, тепер дивився їм услід невимкнутими фарами, на склі яких застигли чи то краплини води, чи то сльози...
РОЗДІЛ П’ЯТДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ,
у якому оповідається про курйозну поведінку Хоми, котрий від тракторозаврів одстав і до людей пристав, а також мовлено про зустріч Мартохи з головою колгоспу, котрий за всякими клопотами й не помітив, що старший куди пошлють знову бігав попереду науково-технічного прогресу
у якому оповідається про курйозну поведінку Хоми, котрий від тракторозаврів одстав і до людей пристав, а також мовлено про зустріч Мартохи з головою колгоспу, котрий за всякими клопотами й не помітив, що старший куди пошлють знову бігав попереду науково-технічного прогресу
Мартоха потім не раз у запізнілому розпачі хапалася за голову:
— Гаразд, Хомо, що тепер усяких запасних деталей у колгоспі вдосталь! А якби так, як раніше? Ну, спрацювалась втулка стартера, а чим заміниш, коли нема? Чи механік напився і спить у бур’яні? Віддав би ти Богові душу ні за цапову душу...
А грибок маслючок (ох, і безпечний: йому до обіду ложка, а після обіду не треба) посміювався:
— Було б мені тоді: рости псу, трава, коли кобила здохла.
— А завелося б каміння в нирках чи голубий апендицит розбушувався б? Який би лікар знайшов у полі, де ти ореш чи гичку возиш? Довелося б думати про смерть, а труна всякому готова.
Ліве око в Хоми лукавого й невірного сміялось так, як отой карбованець, що другого карбованця до компанії кличе, а правий печалився, як у коровки, котрій довелося звикати до житньої соломки:
— Доллють масла в бак, замінять конденсатор, відрегулюють запобіжний клапан — ось я знову й здоровий. Навіть не чхнув ні разу, хіба що через вихлопну трубу.
Еге, видать, добряче звик Хома, тракторозавром будучи, до харчів таких, як дизельне паливо певної кінематичної в’язкості й кислотності, до консистентних мастил та до їхніх ароматів. Бо як поставить Мартоха на стіл миску борщу з м’ясом чи курячої смажені, то грибок маслючок носом крутить.
— Що, закортіло консталіну жирового? Щоб змащувати підшипники та всякі вузли тертя? — гнівалась Мартоха. — Вже не тракторозавр, то пора відвикнути. Не жди, я тобі на стіл не поставлю мастила графітного чи тавоту. Наминай те, що люди наминають. І чого ото хліб у пальцях качаєш? Не з’їсть собака калача, як не покача, еге?.. Випий для апетиту, коли такий...