— Ільза знає. Вона тут виросла.

Пат і Федір стояли на краю панелі. Вона тулилася до нього і шепотіла:

— Тепер ми молоде подружжя, і я маю право тебе цілувати, скільки мені заманеться, — в її чорних блискучих очах святкували перемогу хитрі мстиві чортики.

— Чия це ідея?

— Моя. А тобі не подобається?

— Ні, — відрубав Федір і зняв її руку з свого плеча. Вона засміялась м'яко, муркотливо.

— Чого ти гак? Може, боїшся Геро? Він у мене ось де… — Вона до хрусту стиснула кулачок, і Крайніченкові здалося, що перед ним не жінка, а маленьке пухнасте хиже звірятко. Вчепиться в горло і пустить кров.

З кафе вийшли Шульце, Хорст і висока, могутня тілом Ільза Кіртаг.

— Знайомтесь, дочка хазяїна, Ільза. А це наші молодята, — Шульце значуще підморгнув Крайніченкові. — Завидую, Тед, така дружина, як Патріція, — знахідка. Вона відіб'є охоту женитись на все життя, — він сміявся, мружачи безбарвні очі.

— Геро, як тобі не соромно. Ми не збираємось розводитись.

— Вам пощастило, — промовив Хорст. — Вас любить така чарівна жінка.

— Не сумуйте, Торнау, ми женимо вас на Ільзі, — весело сказала Пат, беручи дівчину під руку. Поруч з донькою хазяїна вона здавалася зовсім мініатюрною.

Ільза зніяковіла, труснула в руці важкий плетений кошик з провізією, глипнула з-під білих брів на Хорста, що ледве сягав їй до плеча, і зашарілась. Цій дівчині природа виділила і тіла, і здоров'я на двох. Правда, краси і миловидності їй бракувало, хоч і поганою її теж не можна було назвати. Могутній торс, високі груди, стрункі. ноги, сильні, але по жіночому округлі плечі. Тільки руки були в неї ніби чужі мускулясті, чоловічі. Великі сині очі дивились на світ наївно і боязко. Їй було вісімнадцять.

— Не бійтесь, Ільзі, я жонатий.

Хорст узяв з її рук кошика і звернувся до Шульце.

— Відімкніть багажник, Геро, і давайте рушати. Сонце припікає, коли б нас не застукав у горах дощ.

— Дощу сьогодні не буде, — промовила Ільза приємним низьким голосом.

— Це добре, страшенно хочеться купатися, — прощебетала Патріція.

Ільза ледве пропхалась у дверці машини.

— Тед, ти сідай посередині, — попросила Патріція. — йому знову щастить, — засміявся Шульце.