Самур завмер біля машини і побачивши Марту, захоплено підніс кошлаті брови. Сходами спускалася струнка жінка, округлий живіт продивлявся крізь щедрі складки і додавав їй величі та гідності.

Марта посміхнулася до Самура. Перед нею запопадливо відчинилися дверцята і жінка нахилилася, щоб сісти, однак відсахнулася — у салоні авто чекав на неї Даві.

Ні! Вона не буде слухати великого тенора, сидячи біля свого заклятого ворога. Вона не хоче, щоб спів озивався в душі скреготом ланцюгів, котрими прикута до нього.

— Я не поїду! — брязнула дверцятами і кинулась вулицею від будинку. Однак відразу поруч дорогу перегородило двоє охоронців.

Марта зупинилась і прокричала до Даві, стиснувши кулаки:

— Це що, замовлено тортури під райський спів?

10

10

Немає нуднішого видовища, ніж плантація з висадженими рівними рядами гевеї. Тут ширяє якась задушлива сила. Вона мертвить природу. Серед сірих у жовтуватих лишаях стовбурів гевеї росте хилий, гнилий підлісок. У рідких кронах не гніздяться птахи, сюди не залітають яскраві метелики. Навіть собаки, котрі догідливо бігають за Семом, тримаються більше біля дерев’яного навісу, хіба що Сем шматком рисового буцика заманить котрогось і той спроквола потягнеться за ним, з острахом опустивши морду мало не до землі та пускатиме слину з єдиною надією на додатковий ласий шматок.

Плантацію п’ять разів на день повинен обходити збирач латексу. В основному це робить Сем. Бо це його плантація, на яку він має документ, представлений у поліцейський відділок і податковому інспектору. У чиновників очі полізли з подиву, бо папір виявився справжнім, з усіма необхідними печатками. Не було до чого причепитися, хіба привітати новоспеченого плантатора. Тільки руками розводили: і хто б міг подумати, що на голову тамтому дикуну спаде справжня мана небесна.

Усі знали, що Сем отримав таку щедру винагороду або від Ель Даві, або від того європейця, що жив у них, а от за що — не змогли докумекати, як не пробували винюхувати у Сема. Хлопець відмовчувався. Забрав на плантацію усіх бездомних собак, які ревно стерегли багатство свого покровителя і гарчали на кожного, хто мав намір хоча б наблизитися до Семового господарства. Але таких було небагато, раз, два — і все. Хіба що крайня нужда заробити хоч якусь рупію змушувала чвалати сюди.

Семові помічників не треба, вистачить батька й молодшого брата. Вони переливають латекс з каністри, що приносить Сем, у чани, які стоять під дерев’яним навісом. Тут сік згущується і з сніжно-білого стає кремовим. Поруч — нарубані батьком стоси дров, якими розпалювали складену з каменю піч. Від диму латекс твердне, стає брунатним на колір.