— Співчуваю вашому горю… Прийміть мої… І покличте до телефону…

— Не можу, — плаксиво мовила фрау Сабіна. — У нас поліція, але не та, а зовсім інша…

— Що ви белькочете? Яка інша? З вами говорить генерал Керк. Поясніть, що там у вас відбувається?!

— У нас Іптерпол… Вони всіх допитують і кажуть, щоб я поклала трубку. Я підкоряюся, містере Керк…

«От стара гуска, навіщо вона назвала моє ім'я. Але тепер все одно. Слід негайно їхати і самому всьому дати лад. Треба скористатися владою, поки у місті не знають про мою відставку».

Хвилин за двадцять він уже входив до готелю. У дверях його зупинив спортивного виду молодик. Посвідчення шефа баварського відділення Сі-ай-сі не справило на нього сподіваного враження. Ввічливо попросив зачекати. По телефону спитав у когось дозволу і лише після того пропустив, назвавши номер апартаментів, які займала Патриція. В кімнаті було повно людей. Він навіть не глянув на них. Його увагу привернули тіла майора і Дайна. Вони лежали на підлозі поряд. «Але чому Інтерпол, коли мала бути федеральна поліція? Хто викликав?»

— Панове, що тут відбувається?

— Йде слідство, — відказав пан з сигаретою в зубах.

— І що ви тут розслідуєте, комісаре?

— По всьому видно — вбивство…

Керк переступив з ноги на ногу, пожував губами.

— Чи можна вас на кілька слів?

Вони вийшли з кімнати і зупинилися біля вікна в кінці коридора.

— Слухаю вас, генерале, — промовив комісар Інтерполу, припалюючи погаслу сигарету.

— Шановний метре, — почав, як міг, ввічливо. — Ви заскочили на чуже поле. Тут грає моя команда.

— Я розслідую вбивство… Вбивство осіб, які мали відношення до друкування фальшивих банкнотів з матриць Бернгарда Крюгера, а це…

— Не заперечую, це ваші проблеми… Однак про те, що сталося тут, ніхто не повинен знати. Справу розслідуватиме Сі-ай-сі. Обидва — мої агенти. Жити їм чи вмерти — вирішую я! — Керк намагався збити комісара з тону, проте марно, той спокійно гнув своєї.

— Ви не дослухали, генерале, ми розслідуємо вбивство барона Торнау. Хорста Торнау… який був звинувачений у причетності до фальшування грошей ще судом третього рейху. З ним загинула його секретарка Юта Дайн, дочка господаря цього готелю, містера Дайна — Рябчука… Його труп лежить поруч з трупом містера Крайніченка, який кілька днів перед загибеллю барона проживав у Монте-Карло в одному з ним пансіонаті. Сьогодні вранці містер Крайніченко сповістив нас про те, що хоче зробити важливу заяву саме про фальшування фунтів і доларів з матриць Крюгера, піднятих із дна озера Топліц… Однак коли ми приїхали, він був уже мертвий… Чи не здається вам, що хтось замітає сліди?