Про одруження? Коханий, я повинна сказати мамі, повинна познайомити вас, ти їй сподобаєшся, напевно, сподобаєшся, ти кохаєш мене, кохаєш?»

Стук у двері.

— Тут живе Бартоломей Новак?

— Пан Болеслав Новак, — поправляє балаклива сусідка, а малий заїка підтакує.

— Бо-ле-слав? Байдуже, пустіть мене.

То був Модест у всій своїй красі — високий, плечистий, схожий на поміщика або ксьондза, з нещирою усмішкою, ніби приліпленою до безбарвного обличчя.

— Здоров, родичу, скільки літ, скільки зим!

— Ти мені такий родич, як сатана богові.

— Непогано сказано, поки сатана не збунтувався, вони з богом були родичами. Правда ж?

— Чого прийшов?

— Випити з тобою. Горілки.

І Бартек слухняно виставив горілку.

— Живеш, як у бога за дверима.

— Живу.

— В гультяйство вдався?

— Нічого схожого, навпаки. Женюся.

— Оце так номер. Покійник жениться.

— Дурний жарт.

— Можливо.

— То не жартуй по-дурному.