Але літописець немолодий чоловік. З дядьком Бартеком сидів на одній парті.

Познань — Скоженцін, лютий — липень, 1964 р.

Корнель Філіпович ЧОЛОВІК — ЦЕ ДИТИНА

Корнель Філіпович

ЧОЛОВІК — ЦЕ ДИТИНА

I

I

Не знаю, спала я чи ні, коли раптом чую дзвінок і в ту ж мить помічаю чорний, блискучий, зловісний предмет, все нутро якого сповнене гучним, настирливим дзеленчанням. Отямившись, простягаю руку і знімаю трубку. Чую голос:

— Пані Аксман?

— Так, це я.

— Говорить сестра Вероніка.

Чую, як мої губи вимовляють такі слова:

— Сестро, щось сталося?