А ми сказали йому, хай іде к бісу з таким чаєм, і стали пити горілку, заїдаючи її хлібом з цибулею. Я хильнула горілки, ще не проковтнувши хліба, — це було гидко.

Такої мерзоти я ще ніколи в житті не брала в рот.

Взагалі всім нам раптом стало дуже сумно й ніяково. Так, ніби нас вигнали з дому й заборонили вертатись. Ми почули себе зовсім самотніми, покинутими напризволяще. Ніхто нічого не говорив, але почуття у всіх, напевно, було однакове, бо Ірка раптом заплакала. Вона сказала, що їй сумно, потім белькотала ще щось, мовляв, ми собі не уявляємо, яке в неї вдома жахливе становище. Анджей сказав, нехай не придурюється, і дуже голосно пустив програвача, а Кшиштоф трохи його притишив, і ми знов почали танцювати. Я побачила, як Анджей торкався рукою Ірчиних грудей і живота. І подумала, що, коли дивишся збоку, це здається досить кумедним, але водночас відчувала, що Кшиштоф робить те саме зі мною, і мені зовсім не було неприємно.

Несподівано Анджей з Іреною вийшли, я спитала Кшиштофа, куди вони пішли. Він сказав, що не знає, може, Ірці або Анджею стало погано, і вони вирішили трохи провітритись. Ми перестали танцювати, випили ще по півчарки горілки, більше вже не було, і сіли в крісло — я на колінах у Кшиштофа. Ми цілувались, потім Кшиштоф розстебнув мені ліфчик і почав пестити мої груди.

В кімнаті було дуже ясно, і я заплющила очі, але відразу розплющила, бо з заплющеними очима в мене наморочилась голова. Так ми сиділи й мовчали, поки не вернулись Анджей з Іркою. Ірка тримала Анджея за руку, він був блідий, з запалими очима, а Ірка весела, усміхнена. Анджей спитав Кшиштофа, котра година. Був початок на другу, й Ірка сказала, що з’їла б який-небудь скромний обід, наприклад, бульйон з локшиною та биту котлету із свинини, і всі дуже розвеселились. Анджей сказав, що в нас ще є горілка, і почав шукати свою сумку, раптом він так поточився, що перекинув стола й розбив дві чарки. Я сказала Кшиштофу, що треба щось зробити, бо Анджей упився. Ми пішли в кухню і стали шукати, чи нема чогось попоїсти. Кшиштоф знайшов кілька сухих шкуринок і маленьку бляшанку консервів, ще з поставок ЮНРРА. Коли її розкрили, виявилося, що там томатна паста. З цим ми й вернулись до кімнати й випили ще по дві чи три чарки горілки, закушуючи шкуринками, намащеними пастою. Анджей уже зовсім сп’янів, вигляд у нього був жахливий, волосся звисало на очі. Я тихо сказала Кшиштофу: от не думала, що в Анджея така слабка голова, але Кшиштоф сказав, що не розуміє, в чому річ, голова в Анджея міцна, та, може, він учора ввечері знову пив у гаражі з одним приятелем, який має мотоцикл. Кшиштоф попросив мене, щоб я, боронь боже, не сказала чого-небудь тітці Мілі, Анджеєвій матері, бо тоді буде скандал і їхній дружбі з Анджеєм настане кінець. Трохи згодом я сказала Кшиштофу: я не хочу, щоб мама почула від мене горілчаний дух. Кшиштоф вважав, що найкраще жувати цибулю, і ми вдвох пішли на город за будинком і вигребли з грядки кілька маленьких, недавно посаджених цибулинок. Надворі мені раптом стало дуже погано.