Сильні совині пазурі пронизали нутро вовчиці. Міспун глибоко врізався в неї мстивим ударом. Магіґун відчула присмак смерті. Вона повалилася на спину й почала качатися по землі, рикаючи, клацаючи зубами й хапаючи кігтями повітря. Марними були її спроби вивільнитися від захвату гострих кинджалів, що занурювалися дедалі глибше. Міспун не послаблював хватки, перевертався разом із суперницею й завдавав ударів величезними крилами. Кігтів смерті вовчиця не могла уникнути. Тим часом поруч на землі помирала подруга Міспуна. Життя витікало з неї разом із кров’ю, що цебеніла з рани на боці. Попри те, що зір перед смертю затуманювався, вона зробила останню спробу допомогти Міспунові. Той героїчно тримався до кінця й не розчепив кігтів, доки не сконав.

Магіґун кинулася в чагарники й звільнилася від совиної хватки. А от від глибоких ран подітися було нікуди. Кров цівками стікала з черева вовчиці, яка йшла далі до лісових хащів, лишаючи по собі червоний слід. Пройшовши чверть милі, вона лягла під маленькою сосною і скоро спустила дух.

Ніїві й Мікі (надто Мікі, синові мисливця) сумна картина сутички, свідками якої вони стали мимохіть, допомогла ще більше розширити світогляд. Вони набули незабутнього досвіду й мудрості, які тепер будуть використовувати разом із правічними інстинктами й спадком своїх родів. Вони навчилися полювати на здобич (Ніїва — на жуків, жаб та ос, а Мікі — на кролика), боролися за життя, пережили кілька змагань зі смертю й вийшли переможцями. Та для того, щоб відкрилися нові перспективи в житті, доводиться вести запеклу боротьбу — таку, як-от щойно розгорнулася в них на очах.

За кілька хвилин Мікі попрямував до місця битви й обнюхав мертву сову Ньюїш. Тепер він не мав жодного бажання тріумфально роздирати її пір’я зі щенячим хижим запалом. Окрім нової мудрості, у нього з’явилися нові навички й хитрість. Доля Міспун і його подруги стала для нього безцінним уроком: безшумність й обережність — понад усе. Тепер Мікі знав, що у світі вдосталь створінь, які його не бояться і не втікатимуть. Песик уже не відчував безстрашного й непримиренного презирства до крилатих бестій. Він усвідомив, що світ створено не тільки для нього і що відвоювати своє місце можна лише шляхом відважної боротьби — такої, яку показали Магіґун і сови. Недаремно ж у жилах Мікі текла кров бійця зі славного роду, що вів коріння від вовків.

Міркування Ніїви були зовсім іншими. Його пращури бійцями не були — вони змагалися лише з представниками власного виду. Ведмеді не нападають на інших звірів, а ті своєю чергою не нападають на ведмедів. Ніїві, волею долі, випало народитися в такому місці, де жодний інший звір не подужає самотужки чи гуртом здолати в сутичці дорослого чорного ведмедя. Таким чином, ведмедик не засвоїв жодних уроків з битви Магіґун із совами. А коли чого й навчився, то запевно обережності. Насправді цікавило його тільки одне — чи не зачеплять Магіґун і сови туші молодого карібу. Зрештою його трапеза лишилася неушкодженою.