Щоб ішли за ним до брами,

Щоб вклонилися брамі,

І щоб розбили браму,

І щоб увійшов крізь неї великий і сильний Бог.

У навколишніх селах на цвинтарях задрижала земля. Скоцюблені скелети вилазили з могил під КарамИ і на очах обростали плоттю. Правда, тільки неживою плоттю. Мертвою.

ХІV

ХІV

— Ну дай я тебе поцілую, Маріє! Чого ти?

— Оце ще Гнате, чого надумав, одчепись мені ото!

— Маріє!..

Знайшли де цілуватись — на цвинтарі. Ох, молодь, молодь!

— Та не бачить ніхто все одно. Цвинтар же, ніч глупа. Ось дай!..

— Геть од мене, нечестивцю! Бог усе бачить.

— Так що ото, Бог поцілуночка нещасного не простить?

— А цур тобі на твої уста богохульні! То перелюб!

— Та який у біса перелюб? Ми ж обоє неодружені.

— Замовкни, розпуснику! От візьме бог свою палицю велику, як гехне тобі по голові — будеш знати!

Юнак задумався.

— Маріє!

— Що, побий тебе лиха година, прости Господи!