— А звідки ти знаєш, що у Бога палиця?

— Ну… — дівка теж щось обмірковувала, здавалось. — Бог же споконвіків є.

— Так, і що з того?

— Ну, значить, він старий уже, а в старих у всіх палиці. Он у діда Петра Гащиного який дебелий дрюк у руках, а Бог же, певне, дуже старіший за того діда.

— Слушно.

Молоді люди застигли з такими серйозними й вдумливими мармизами, що аби хто побачив їх, то, певне, покотився би зо сміху. Ну чисті тобі філософи!

Раптом почувся пронизливий скрегіт та важкий удар — б-бух!

— Що то воно?

Парубок насторожився

Під світлом місяця було видно, як почали падати дивної форми хрести посеред кладовища.

І тут з одної могили вистромилась кістлява рука з пазурами.

— А-а-а! — як заверещить дівчина.

Хлопчина швидко затулив їй рота рукою.

— Тихо, Маріє, тихо! Ану гайда звідси хутчіш!

Молодь стрімко кинулась через річище висохлого струмка серед хащ.

— Ой, підвернула ногу!

— Руку, руку давай, Маріє!

Хлопець перекинув рук дівчини через плече і таким чином поніс.

— Хутчіш! Хутчіш!

Он уже й дорога. Вискакують на дорогу.